Що таке bios для яких цілей він потрібний? На це питання відповім у цій замітці. Що відбувається з компом після того як тиснемо на кнопку включення комп’ютера? Якщо Ви задаєте для себе схожій питання то прочитайте цю статтю. Отже коли комп’ютер підключений до мережі (розетку), то багато хто замислюється що він відключений і не працює, по суті це не так. На материнську плату з блоку живлення надходить напруга підтримки функціонування певних компонент. Так само надходить напруга на кнопку пуску комп’ютери і після того як Ви її натискаєте то напруга надходить на мікросхему bios і вона починає працювати, тим починаючи первісну перевірку систему так звану POST. Як ви вже здогадалися що bios це мікро програмка яка записана в мікросхему вставлену в материнську плату.
Bios це абревіатура переводиться як система початкового введення вивода. Сама програмка bios не стирається з мікросхеми навіть якщо комп’ютер дуже тривалий час відключено від розетки. У bios можна робити конфігурації так сказати поміняти характеристики.
Для збереження модифікованих характеристик на материнській платі є батарейка яка постійно живить мікросхему з bios ом. Якщо після внесених змін у bios, комп’ютер перестає завантажуватися. То зазвичай на материнських платах передбачена особлива перемичка для скидання опцій bios а на заводські характеристики. Ще є один метод скинути опції biosa на заводські. Необхідно на досить тривалий час вийняти батарейку живлення biosa. Зазвичай години на два хоча деякі материнські плати має такі конденсатори в яких заряд тримається ще день.
Для того щоб увійти в програмку bios то потрібно при завантаженні комп’ютера тримати натиснутою кнопку delete або в якихось версіях biosa f2. Після чого Ви будете відкрито початкове вікно biosa. Програмка biosa для кожної моделі материнської плати написана своя, тому якщо є необхідність пере встановити bios, то на веб-сайті виробника материнської плати необхідно завантажити конкретно версію biosa потрібну для вашого материнської плати.
Після того як Ви увійшли в головне меню опцій BIOS а нагадаю що робиться це під час завантаження комп’ютера тиснемо і тримаємо кнопку delete або F2 . Ми споглядаємо екран опцій .
У самому верху екрана споглядаємо напис ,вказує що ми в програмці функції bios, далі йде рік і версія bios. На даний час існує дві версії програм bios , це AWARD і AMI . Самим поширеним є версія AWARD BIOS.
Її і будемо розглядати далі.
У цьому пункті bios об’єднані функції, відповідають за установку системної дати і часу , функції дискових накопичувачів , повідомлень про POST помилках.
Цей пункт bios містить функції, відповідають за налаштування мікропроцесора, кешування пам’яті, порядку опитування пристроїв при завантаженні комп’ютера (вказівка, з якого пристрою слід пробувати завантажитися перший, пізніше другим і т.д.) час роботи клавіатури і т.д.
Має функції вбудованих в материнську плату пристроїв: аудіо , відео, різних контролерів і т.п.
Цей пункт bios містить функції, задають режим енергоспоживання комп’ютера, також функції, вказують, коли слід включати або вимикати комп’ютер.
У цьому пункті розміщуються функції, відповідають за рассредотачіваніе системних ресурсів між пристроями комп’ютера.
Тут зібрана інформація про здоров’я вашого комп’ютера, температура, мікропроцесора, чіпсета,внутрішня температура, швидкість обертання вентиляторів. Характеристики напряженій.Функціі порогів небезпечних температур.
Пункт опцій різних рис материнської плати так іменовані твіки ,частота системної шини, частота шини оперативки, оптимізація напруг. Цей пункт призначений для тих хто любить займатися розгоном.
Цей пункт сам для себе функція. Вибравши його, ви зможете повернути стандартні заводські установки BIOS. Це може знадобитися в цьому випадку, якщо ваші досліди з BIOS привели до нестабільної роботи комп’ютера, а Ви не зможете в ручну відловити і поправити помилку.
Цей пункт також сам для себе функція. Його вибір дає можливість комплексно встановити значення ряду опцій в цілях забезпечення більшої продуктивності.
Цей пункт вживається для завдання так званої пароля супервізора-пароля, тільки ввівши який ви можете переглядати та редагувати значення опцій BIOS.
Цей пункт аналогічний попередньому, тільки призначений для завдання пароля користувача. За цим паролю можна отримати доступ в BIOS, але значення опцій и можете тільки переглядати. Редагувати їх вам буде не можна.
Збереження зроблених змін в BIOS SETUP і вихід з нього.
Вихід з BIOS SETUP без збереження зроблених змін.
Нижче йдуть пояснення до багатофункціональних кнопкам ,методи переміщення по меню. Для переміщення між пт меню( і пт підменю) вживаються стандартні клавіші-стрілки на клавіатурі. Для вибору необхідної функції або пт головного меню потрібно навести на нього покажчик-рамку і натиснути на кнопку ENTER . Вихід з будь-якого пунктут меню в головне меню здійснюється натисненням на кнопку ESC.
Установка Windows зависає. Windows – зріла операційна система, і зазвичай встановлюється вона без несподіванок, проте іноді процес установки зависає. Нижче перераховані п’ять способів вирішення цієї проблеми, актуальні для установки Windows XP, Vista і Windows 7.
1. Проявляйте терпіння
Порада банальна, але корисна: якщо установка зависла, не поспішайте хвилюватися. Останнім часом не раз доводилося стикатися з тим, що на абсолютно нових комп’ютерах програма установки зупиняється, дійшовши до заставки робочого столу Windows. У всіх випадках установка поновлювалася сама собою – іноді через 10 хвилин, іноді через 45.
Поки що не вдалося знайти офіційних пояснень Microsoft про причини такого зависання. Але за спостереженнями, таке найчастіше трапляється при установці Windows на комп’ютери з материнськими платами Gigabyte і процесорами AMD.
Заставка робочого столу – не єдиний камінь спотикання для програми установки Windows. Іноді вона зависає перед тим, як вивести екран з пропозицією вибрати жорсткий диск для установки операційної системи. Правда, у такому випадку процес установки відновлюється набагато швидше.
2. Вимкніть контролер гнучких дисків
Хоча дискети вже давно вийшли з ужитку, деякі виробники як і раніше забезпечують свої материнські плати контролерами гнучких дисків. Іноді Windows не вдається встановити до тих пір, поки не відключити в налаштуваннях BIOS контролер дискет.
Нещодавно мені довелося зіткнутися з тривалим зависанням програми установки Windows на одному з комп’ютерів. Після відключення контролера гнучких дисків установка пішла набагато швидше і без затримок. На жаль, це не універсальний рецепт, тому що іноді установка Windows зависає, навіть якщо контролер дискет на материнській платі відсутній.
3. Перевірте напругу модулів пам’яті
Якщо програма установки Windows періодично зависає, це може бути викликане неполадками з оперативною пам’яттю. Існує маса способів діагностики проблем такого роду, і деякі з них я перерахую трохи нижче, але про один метод хотілося б сказати особливо, оскільки його часто випускають з уваги.
Більшість материнських плат передбачає використання модулів пам’яті з напругою 1,5 В. Якщо напруга вище (нехай навіть ненабагато), система періодично зависає. Однак це ще не означає, що таку пам’ять не можна використовувати: деякі материнські плати для Intel дозволяють відрегулювати напругу оперативної пам’яті через BIOS.
4. Спробуйте прибрати або замінити модулі пам’яті
Як уже згадувалося вище, найчастіше установка Windows зависає через проблеми з оперативною пам’яттю. У такому випадку спробуйте прибрати всі модулі пам’яті, крім одного, і подивіться, чи не припиниться зависання. Якщо це не допоможе, замініть залишившийся модуль іншим, перевіреним, щоб виключити ймовірність дефектної пам’яті. Якщо і це не вирішить проблему, вивчіть документацію до материнської плати: можливо, пам’ять працює на непідтримуваній частоті. Навіть якщо модуль можна встановити в слот материнської плати, не факт, що він буде працювати.
Заодно перевірте і інші вимоги до оперативної пам’яті. Деякі материнські плати підтримують тільки модулі певних марок.
5. Спробуйте використовувати DVD-привод з інтерфейсом IDE або USB
Нарешті, ще однією причиною зависання установки Windows може стати DVD-привод з інтерфейсом SATA. Це не означає, що такі приводи не можна використовувати, але проблема в тому, що на багатьох материнських платах є по чотири-шість портів SATA, призначених для створення RAID-масивів. Якщо підключити до одного з цих портів DVD-привод і спробувати створити RAID-масив з меншої кількості жорстких дисків, ніж передбачено системної платою, установка Windows може зависнути. У такому випадку краще використовувати DVD-привод з інтерфейсом IDE або USB.
Як скинути пароль при запуску в Windows 7
Як змінити пароль в Windows. Ви забули свій пароль і зараз вам дуже сумно? Не сумуйте, адже існує дійсно простий спосіб скинути пароль Windows 7. Все що вам потрібно – це копія інсталяційного диска Windows і одна проста команда. Для того щоб змінити пароль у операційній системі Windows 7, потрібно виконати наступні дії, які описані в статті.
Для Скидання пароля в Windows 7 потрібно:
Завантажити з диска з Windows і виберіть опцію “Відновлення комп’ютера” (Repair your computer) з нижнього лівого кута.
Ідіть далі до тих пір, поки не побачите опцію відкриття командного рядка (Command Prompt), яку вам і треба вибрати.
Тепер, вам спочатку треба зробити резервну копію свого оригінального файлу залипаючих клавіш. Для цього використовуйте наступну команду (або аналогічну, якщо Windows у вас стоїть на іншому диску або в іншій папці):
copy c:\windows\system32\sethc.exe c:\
Тепер скопіюйте виконуваний файл командного рядка (cmd.exe) поверх виконуваного файлу залипающий клавіш:
copy c:\windows\system32\cmd.exe c:\windows\system32\sethc.exe
Перезавантажте свій комп’ютер.
Дійшовши до екрану з введенням пароля, натисніть 5 разів клавішу Shift, і ви побачите командний рядок у режимі адміністратора.
Тепер, щоб скинути пароль Windows 7 – просто виконайте нижченаведену команду, замінивши параметр ім’я користувача (у наведеному прикладі – geek) і пароль (у наведеному прикладі – newpassword) на бажану собою комбінацію:
net user geek newpassword
От і все, пароль Windows 7 змінено. Тепер ви можете увійти в систему!
Так, якщо ви хочете повернути оригінальний файл sethc.exe тому, завантажте свій комп’ютер з інсталяційного CD, відкрийте командний рядок і скопіюйте файл c:\sethc.exe назад в c:\windows\ system32\sethc.exe. Удачи!
Ось і все про те як змінити пароль при запуску в Windows 7
Поширені запитання про 32- і 64-розрядну версії Windows.
Терміни 32-розрядний і 64-розрядний стосуються способу, за допомогою якого процесор комп’ютера (який також називають ЦП) обробляє дані. 64-розрядна версія Windows обслуговує великий обсяг оперативної пам’яті (ОЗП) ефективніше, ніж 32-розрядна система.
Щоб дізнатися, яка версія Windows (Windows 7 або Windows Vista) використовується на комп’ютері (32- чи 64-розрядна), виконайте наведені нижче дії.
На комп’ютері під керуванням Windows XP виконайте наведені нижче дії.
Для інсталяції 64-розрядної версії Windows 7 необхідно, щоб ЦП підтримував роботу 64-розрядних версій Windows. Переваги використання 64-розрядної версії операційної системи найпомітніші, якщо на комп’ютері встановлено великий обсяг оперативної пам’яті (ОЗП), зазвичай 4 Гб ОЗП або більше. Саме через те що 64-розрядна операційна система може обслуговувати великі обсяги пам’яті ефективніше, ніж 32-розрядна, 64-розрядна система відповідає швидше під час роботи кількох програм одночасно та швидкого переключення між ними. Щоб отримати додаткові відомості, див. Інсталяція та повторна інсталяція Windows 7.
Для запуску 64-розрядної версії Windows комп’ютер має бути обладнаний 64-розрядним процесором. Щоб дізнатися, чи сумісний процесор із 64-розрядними версіями Windows 7 або Windows Vista, виконайте наведені нижче дії.
Щоб дізнатися, чи підтримує комп’ютер під керуванням Windows XP 64-розрядну версію Windows, виконайте наведені нижче дії.
Оновлення можна виконати під час інсталяції Windows 7, проте ваші файли, настройки та програми будуть збережені лише в тому випадку, якщо наразі використовується 32-розрядна версія Windows Vista й оновлення здійснюється до 32-розрядної версії Windows 7. Відповідно, у разі використання 64-розрядної версії Windows Vista можна виконати оновлення лише до 64-розрядної версії Windows 7. Щоб отримати додаткові відомості, перегляньте сторінку Оновлення до Windows 7: запитання й відповіді на веб-сайті Windows.
Щоб перейти із 32-розрядної версії Windows на 64-розрядну версію Windows 7 або навпаки, потрібно виконати резервне копіювання файлів і виконати вибіркову інсталяцію Windows 7. Після цього потрібно відновити файли й повторно інсталювати програми. Щоб отримати додаткові відомості про вибіркову інсталяцію, див. Інсталяція та повторна інсталяція Windows 7.
Більшість програм, розроблених для 32-розрядної версії Windows, працюватимуть і на 64-розрядній версії Windows. Яскравим винятком є багато антивірусних програм.
Драйвери пристроїв, призначені для 32-розрядної версії Windows, не працюють на комп’ютерах із 64-розрядною версією Windows. У разі спроби встановлення принтера або інших пристроїв, для яких існують лише 32-розрядні драйвери, такі пристрої не працюватимуть належним чином у 64-розрядній версії Windows. Щоб дізнатися, як знайти драйвери, див. Оновлення драйвера устаткування, яке працює неправильно або перейдіть на веб-сайт виробника пристрою. Відомості про драйвери можна також отримати на веб-сайті Порадник з оновлення до Windows 7.
Якщо програму спеціально розроблено для 64-розрядної версії Windows, вона не працюватиме на 32-розрядній версії Windows. (Проте більшість програм, розроблених для 32-розрядної версії Windows, працюватимуть і на 64-розрядній версії Windows.)
Драйвери пристроїв, призначені для 64-розрядної версії Windows, не працюють на комп’ютерах із 32-розрядною версією Windows. Щоб дізнатися, як знайти драйвери, див. Оновлення драйвера устаткування, яке працює неправильно або відвідайте веб-сайт виробника пристрою. Відомості про драйвери можна також отримати на веб-сайті Порадник з оновлення до Windows 7.
Щоб знайти програми та пристрої, які працюють із Windows 7, шукайте продукти з логотипом “Сумісно з Windows 7”. Такі продукти перевірялися на сумісність як із 32-розрядною, так і з 64-розрядною версією Windows 7.
Також можна відвідати Центр сумісності Windows 7 і перевірити, чи сумісні певний пристрій або програма з 64-розрядною версією Windows 7. Виробники програмного й апаратного забезпечення продовжують оновлювати цю інформацію, тому переглядайте її час від часу.
Так. Для забезпечення роботи всіх апаратних пристроїв у 64-розрядній версії Windows потрібно використовувати 64-розрядні драйвери. Драйвери, призначені для 32-розрядної версії Windows, не працюють на комп’ютерах із 64-розрядною версією Windows.
Щоб дізнатися, як знайти драйвери, див. Оновлення драйвера устаткування, яке працює неправильно або відвідайте веб-сайт виробника пристрою. Відомості про драйвери можна також отримати на веб-сайті Порадник з оновлення до Windows 7.
Тут наведено відповіді на деякі найпоширені запитання щодо інсталяції Windows 7.
Щоб отримати докладніші відомості, включаючи інформацію про версії Windows, які можна оновити до Windows 7, перейдіть на сторінку Оновлення до Windows 7: запитання й відповіді на веб-сайті Windows.
Щоб переглянути покрокові інструкції, див. Оновлення Windows XP до Windows 7 та Оновлення Windows Vista до Windows 7 на веб-сайті Windows.
Якщо під час спроби інсталювати 64-розрядну версію Windows з’являється повідомлення про помилку, центральний процесор (ЦП) комп’ютера може не підтримувати 64-розрядні версії Windows. Щоб отримати додаткові відомості, див. 32- і 64-розрядна система: запитання й відповіді.
Якщо ЦП підтримує 64-розрядні версії Windows, але на комп’ютері наразі запущено 32-розрядну версію Windows, потрібно запустити або завантажити комп’ютер за допомогою інсталяційного диска Windows 7 або флеш-пам’яті USB. Щоб отримати додаткові відомості, див. Запуск комп’ютера з інсталяційного диска Windows 7 або USB флеш-пам’яті.
Не можна скористатися варіантом “Оновлення” для оновлення 32-розрядної версії Windows до 64-розрядної версії Windows 7 або 64-розрядної версії Windows до 32-розрядної версії Windows 7. Під час інсталяції Windows 7 потрібно вибрати варіант “Вибіркова інсталяція”. Щоб отримати докладніші відомості, див. Інсталяція та повторна інсталяція Windows 7.
Для цього потрібно внести зміни до деяких системних настройок. Щоб отримати додаткові відомості, див. Запуск комп’ютера з інсталяційного диска Windows 7 або USB флеш-пам’яті.
Найпростіший спосіб інсталювати Windows 7 на нетбуці або іншому комп’ютері без внутрішнього DVD-дисковода – придбати й завантажити Windows 7 на веб-сайті Microsoft Store. Щоб отримати додаткові відомості, перейдіть на сторінку Інсталяція Windows 7 на нетбуці на веб-сайті Windows.
Цей звіт може відображатися під час оновлення, якщо система Windows виявляє неполадки, які можуть вплинути на цей процес. Звіт також містить рекомендовані заходи, яких можна вжити. Копія звіту зберігається на робочому столі, тому його можна переглянути пізніше. Щоб отримати додаткові відомості, див. Що таке звіт про сумісність для оновлення до Windows 7, і що означають його результати?
Ключ продукту можна знайти на корпусі комп’ютера, у пакеті Windows або в підтвердженні електронною поштою, якщоWindows 7 придбано й завантажено через Інтернет. Щоб отримати додаткові відомості, див. Де можна знайти ключ продукту Windows 7?
Якщо ключ продукту, який потрібно ввести під час інсталяції, відсутній, необхідно придбати новий і активувати Windows протягом 30 днів після інсталяції. Щоб отримати додаткові відомості, див. Отримати новий ключ продукту Windows 7 і Активація Windows 7: запитання й вiдповiдi.
Щоб отримати додаткові відомості про помилки активації, див. Помилка активації Windows 7: недійсний ключ продукту та Помилка активації Windows 7: 0xC004F061.
Якщо ви спільно використовували принтери у Windows Vista, необхідно виконати наведені нижче дії, щоб знову відкрити до них спільний доступ.
Спочатку спробуйте повторно встановити пристрій. Якщо проблему не буде вирішено, зверніться до виробника за новою версією драйвера для пристрою, розробленою для роботи з Windows 7. Щоб отримати додаткові відомості, див. Оновлення драйвера устаткування, яке працює неправильно.
Щоб отримати відомості про використання засобів усунення несправностей для вирішення проблем, див. Виправлення неполадок Windows.
Якщо інсталювати Windows 7 за допомогою вибіркової інсталяції, а розділ диска не відформатувати, то файли, які використовувалися в попередній версії Windows, зберігаються в папку Windows.old. Щоб отримати додаткові відомості, див. Як видалити папку Windows.old?
Більшість програм, написаних для системи Windows Vista, працюють і у Windows 7, однак деякі старі програми можуть працювати неналежним чином або не працювати взагалі. Щоб спробувати вирішити проблему сумісності, див. Відкрийте засіб виправлення неполадок із сумісністю програм. Щоб отримати додаткові відомості про сумісність програм, див. Запуск старих версій програм у даній версії Windows.
Якщо за допомогою засобу вирішення проблем сумісності програм не вдається усунути несправність не вдається, потрібну програму можна запустити в режимі Windows XP. Щоб отримати додаткові відомості, здійсніть пошук за ключовим словом “Режим Windows XP” в центрі довідки й підтримки.
Один і той самий ключ продукту Windows не можна використовувати для активації Windows 7 на більшій кількості продуктів, ніж це передбачено умовами ліцензії на програмні продукти корпорації Майкрософт. Зазвичай умови ліцензії дозволяють використовувати ключ продукту лише на одному комп’ютері.
Якщо ви використовуєте інсталяційний диск або флеш-пам’ять USB для інсталяції Windows 7 на другому комп’ютері, потрібно придбати додаткову копію того ж випуску Windows 7, щоб отримати новий ключ продукту. Щоб отримати докладніші відомості, див. Отримати новий ключ продукту Windows 7.
Якщо ви погоджуєтеся хоча б з одним із наведених нижче тверджень, можливо, ваш комп’ютер інфіковано вірусом.
Комп’ютер працює надто повільно.Поширений наслідок діяльності вірусу – значне сповільнення швидкодії комп’ютера. Однак можуть бути й інші причини повільної роботи, наприклад жорсткий диск, який необхідно дефрагментувати, малий обсяг оперативної пам’яті (ОЗП) комп’ютера або наявність шпигунської програми чи рекламного програмного забезпечення. Щоб отримати докладніші відомості про шпигунські програми, див. розділ Як дізнатися, чи інфіковано комп’ютер шпигунською програмою.
Відображення неочікуваних повідомлень або автоматичний запуск програм. Деякі віруси можуть пошкодити операційну систему Windows або певні програми. Результатом цього пошкодження можуть бути повідомлення, що з’являються несподівано, автоматичний запуск або закриття програм чи раптове завершення роботи Windows.
Модем або жорсткий диск перевантажено. Вірус електронної пошти надсилає багато власних копій в електронних повідомленнях. Якщо постійно світиться індикатор роботи на високошвидкісному або зовнішньому модемі чи чути інший звук постійної роботи жорсткого диска, можливо, це ознаки діяльності вірусу. Це не завжди свідчить про наявність комп’ютерного вірусу, але в поєднанні з іншими проблемами може вказувати на інфікування ПК.
Щоб виявити віруси, виконайте перевірку комп’ютера будь-якою антивірусною програмою. Нові віруси з’являються майже щодня, тому важливо постійно оновлювати антивірусну програму. Щоб отримати додаткові відомості про безпеку комп’ютера, перегляньте сторінку Безпека вдома на веб-сайті корпорації Майкрософт.
Діагностика та сканування вашого комп’ютера на віруси в Ужгороді. Звертайтеся
Захистити комп’ютер від вірусів та інших загроз не складно, але слід ставитися до цього ретельно.
Джерелом появи вірусів і інших шкідливих програм є заражені флешки, дискети, компакт диски, приєднані файли електронної пошти, Інтернет сайти, локальна мережа, крек, зламані хакерами програми та ігри і т.п.
Щоб захистити комп’ютер від проникнення вірусів, злому і хакерських атак необхідно виконати наступні дії:
3. Оновлювалюйте операційну систему. Оновлення – це виправлення знайдених помилок у програмному забезпеченні. Критичні оновлення безпеки Windows закривають “дірки” в операційній системі, які використовуються для проникнення вірусів.
4. Встановити файервол або брандмауер. Це міжмережевий екран, який здійснює контроль і фільтрацію мережевих пакетів.
5. Перевіряйте приєднані файли електронної пошти. Багато віруси поширюються електронною поштою. Якщо ви не чекаєте листа або абсолютно не знаєте його відправника, рекомендується не відкривати вкладені файли. Не відповідайте на листи, в яких просять уточнити номери телефонів, рахунків, паролі, а також іншу особисту інформацію. Антивірус може також перевіряти електронну кореспонденцію.
6. Коли не користуєтеся Інтернетом краще підключення до нього про всяк випадок відключати.
7. Джерелом троянів є всякі хакерські і безкоштовні порно сайти. Краще на такі сайти не заходити.
8. Створіть на комп’ютері обмежений обліковий запис користувача та працюйте в основному в ньому. Користуйтеся обліковим записом адміністратора тільки при необхідності.
9. Використовуйте складні паролі входу в систему, особливо для облікового запису адміністратора. Це дозволить захистити Ваші дані від несанкціонованог о доступу по мережі або локально, а так само створить додаткову перешкоду на шляху вірусів і шпигунського програмного забезпечення.
10. Використовуйте безпечні браузери. Найпопулярніший браузер «Internet Explorer», на жаль, дуже вразливий! До найбільш безпечних браузерів в даний час відносяться «Opera» та «Firefox».
Ми вилікуємо ваш комп’ютер від вірусів. Очищення від вірусів комп’ютера в Ужгороді. Звертайтеся
Что такое WiFi (Wireless Fidelity)?
WiFi (читается “вайфай” с ударением на втором слоге) – это промышленное название технологии беспроводного обмена данными, относящееся к группе стандартов организации беспроводных сетей IEEE 802.11. В некоторой степени, термин Wi-Fi является синонимом 802.11b, поскольку стандарт 802.11b был первым в группе стандартов IEEE 802.11 получившим широкое распространение. Однако сегодня термин Wi-Fi в равной степени относится к любому из стандартов 802.11b, 802.11a, 802.11g и 802.11n. Wi-Fi Alliance занимается аттестацией Wi-Fi продукции, что позволяет гарантировать, что вся 802.11 продукция, поступающая на рынок, соответствует спецификации стандарта. К сожалению, стандарт 802.11a, использующий частоту 5ГГц, не совместим со стандартами 802.11b/g, использующим частоту 2,4ГГц, поэтому рынок Wi-Fi продукции остается фрагментированным. Для нашей страны это неактуально, поскольку для использования аппаратуры стандарта 802.11а, требуется специальное разрешение и она не получила здесь широкого распространения, к тому же подавляющее большинство устройств, поддерживающих стандарт 802.11a, поддерживают также и стандарт 802.11b или 802.11g, что позволяет считать относительно совместимыми все продаваемые в данный момент WiFi устройства. Новый стандарт 802.11n поддерживает обе эти частоты.
Какое оборудование необходимо для создания беспроводной сети?
Для каждого устройства, участвующего в беспроводной сети, необходим беспроводной сетевой адаптер, также называемый беспроводной сетевой картой. Все современные ноутбуки, некоторые настольные компьютеры, смартфоны и PDA уже оснащены встроенными беспроводными сетевыми адаптерами. Однако, во многих случаях для создания беспроводной сети сетевые адаптеры необходимо приобретать отдельно. Популярные сетевые адаптеры для ноутбуков имеют форм-фактор PC Card(PCMCIA), соответственно, для настольных компьютеров существуют модели с интерфейсом PCI, беспроводные USB-адаптеры можно подключать как портативные, так и в настольные системы, для PDA существуют адаптеры с интерфейсами СompactFlash и SDIO. Для создания небольшой беспроводной локальной сети из двух (в некоторых случаях – и большего числа) устройств достаточно иметь необходимое число сетевых адаптеров. (Требуется, чтобы они поддерживали режим AdHoc). Однако, если вы захотите увеличить производительность вашей сети, включить в сеть больше компьютеров и расширить радиус действия сети, вам понадобятся беспроводные точки доступа и/или беспроводные маршрутизаторы. Функции беспроводных маршрутизаторов аналогичны функциям традиционных проводных маршрутизаторов. Обычно они используются в тех случаях, когда беспроводная сеть создается с нуля. Альтернативой маршрутизаторам являются точки доступа, позволяющие подключить беспроводную сеть к уже существующей проводной сети. Точки доступа используются, как правило, для расширения сети, в которой уже есть проводной коммутатор (switch) или маршрутизатор. Для построения домашней локальной сети достаточно одной точки доступа, которой вполне по силам обеспечить необходимый радиус действия. Офисные сети обычно требуют несколько точек доступа и/или маршрутизаторов. Точки доступа и маршрутизаторы, а также сетевые карты с интерфейсом PCI, как правило, могут использоваться с более мощными антеннами вместо штатных, что значительно увеличивает дальность связи или радиус охвата.
Каков стандартный радиус действия Wi-Fi сети?
Радиус действия домашней Wi-Fi сети зависит от типа используемой беспроводной точки доступа или беспроводного маршрутизатора. К факторам, определяющим диапазон действия беспроводных точек доступа или беспроводных маршрутизаторов, относятся: Тип используемого протокола 802.11; Общая мощность передатчика; Коэффициент усиления используемых антенн; Длина и затухание в кабелях, которыми подключены антенны; Природа препятствий и помех на пути сигнала в данной местности. Радиус действия со штатными антеннами (усиление 2dBi)популярных точек доступа и маршрутизаторов стандарта 802.11g, при условии, что они соединяются с устройством, имеющим антенну с аналогичным усилением, можно примерно оценить в 150м на открытой местности и 50 м в помещении, более точные цифры для разных стандартов приведены ниже в таблице, посвященной скорости передачи. Препятствия в виде кирпичных стен и металлических конструкций могут уменьшить радиус действия Wi-Fi сети на 25% и более. Поскольку стандарт 802.11a использует частоты выше, чем стандарты 802.11b/g, он является наиболее чувствительным к различного рода препятствиям. На радиус действия Wi-Fi сетей, поддерживающих стандарт 802.11b или 802.11g, влияют также помехи, исходящие от микроволновых печей. Ещё одним существенным препятствием может оказаться листва деревьев, поскольку она содержит воду, поглощающую микроволновое излучение данного диапазона. Проливной дождь ослабляет сигналы в диапазоне 2.4GHz с интенсивностью до 0.05 dB/км, густой туман вносит ослабление 0.02 dB/км, а в лесу (густая листа, ветви) сигнал может затухать с интенсивностью до 0.5дб/метр. Увеличить радиус действия Wi-Fi сети можно посредством объединения в цепь нескольких беспроводных точек доступа или маршрутизаторов, а также путём замены штатных антенн, установленных на сетевых картах и точках доступа, на более мощные. Приблизительно возможные варианты дальности действия и скорости работы сети в идеальном случае можно рассчитать с помощью специального калькулятора , ориентированного на оборудование D-Link, но использованные там формулы и методики подходят и для любого другого.
Что такое организация сети в режиме Infrastructure?
Данный режим позволяет подключить беспроводную сеть к проводной сети Ethernet посредством беспроводной точки доступа. Для того, чтобы подключение стало возможным необходимо, чтобы беспроводная локальная сеть (WLAN), беспроводная точка доступа и все беспроводные клиенты использовали одинаковый SSID (Service Set ID). Тогда Вы сможете подключить точку доступа к проводной сети с помощью кабеля и таким образом обеспечить беспроводным клиентам доступ к данным проводной сети. Для того, чтобы расширить инфраструктуру и обеспечить одновременный доступ к проводной сети любому числу беспроводных клиентов, Вы можете подключить к беспроводной локальной сети дополнительные точки доступа. Основными преимуществами сетей, организованных в режиме Infrastructure по сравнению с сетями, организованными в режиме Ad-Hoc, является их масштабируемость, централизованная защита и расширенный радиус действия. Недостатком безусловно является необходимость расходов на приобретение дополнительного оборудования, например дополнительной точки доступа. Беспроводные маршрутизаторы, предназначенные для использования в домашних условиях, всегда оснащены встроенной точкой доступа для поддержки режима Infrastructure.
Насколько быстрой может быть беспроводная сеть?
Скорость беспроводной сети зависит от нескольких факторов. Производительность беспроводных локальных сетей определяется тем, какой стандарт Wi-Fi они поддерживают. Максимальную пропускную способность могут предложить сети, поддерживающие стандарт 802.11b – 11 Мбит/сек. Пропускная способность сетей, поддерживающих стандарт 802.11a или 802.11g, может составить до 54 Мбит/сек. (Сравните со стандартными проводными сетями Ethernet, пропускная способность которых составляет 100 или 1000 Мбит/сек.) На практике, даже при максимально возможном уровне сигнала производительность Wi-Fi сетей никогда не достигает указанного выше теоретического максимума. Например, скорость сетей, поддерживающих стандарт 802.11b, обычно составляет не более 50% их теоретического максимума, т. е. приблизительно 5.5 Мбит/сек. Соответственно, скорость сетей, поддерживающих стандарт 802.11a или 802.11g, обычно составляет не более 20 Мбит/сек. Причинами несоответствия теории и практики являются избыточность кодирования протокола, помехи в сигнале, а также изменение расстояния Хемминга с изменением расстояния между приемником и передатчиком. Кроме того, чем больше устройств в сети одновременно участвуют в обмене данными, тем пропорционально ниже пропускная способность сети в расчёте на каждое устройство, что естественным образом ограничивает количество устройств, которое имеет смысл подключать к одной точке доступа или роутеру (другое ограничение может быть вызвано особенностями работы встроенного DHCP-сервера, у устройств из нашего ассортимента итоговая цифра находилась в диапазоне от 26 до 255 устройств). Ряд производителей выпустили устройства, с поддержкой фирменных расширений протоколов 802.11b и 802.11g, с теоретической максимальной скоростью работы 22Мбит/сек и 108Мбит/сек соответственно, однако радикальной прибавки в скорости по сравнению с работой на стандартных протоколах в данный момент от них не наблюдается.
скорости по сравнению с работой на стандартных протоколах в данный момент от них не наблюдается.
Протокол | Используемая частота | Максимальная теоретическая скорость | Типичная скорость на практике | Дальность связи в помещении | Дальность связи на открытой местности |
802.11b | 2.4ГГц | 11Мбит/cек | 0.4Мбайт/cек | 38 | 140 |
802.11a | 5ГГц | 54Мбит/cек | 2.3Мбайт/cек | 35 | 120 |
802.11g | 2.4ГГц | 54Мбит/cек | 1.9Мбайт/сек | 38 | 140 |
802.11n | 2.4ГГц, 5ГГц | 600Мбит/cек | 7.4Мбайт/cек | 70 | 250 |
Кроме того, скорость работы любой пары устройств существенно падает с уменьшением уровня сигнала, поэтому зачастую наиболее эффективным средством поднятия скорости для удалённых устройств является применение антенн с большим коэффициентом усиления.
Безопасна ли для здоровья беспроводная связь?
В последнее время в средствах массовой информации много говорят о том, что продолжительное использование беспроводных сетевых устройств может спровоцировать серьезные заболевания. Однако, на сегодняшний день научные данные, которые подтверждали бы предположения о том, что СВЧ-сигналы оказывают негативное влияние на здоровье человека, отсутствуют. Несмотря на недостаток научных данных, осмелимся предположить, что беспроводные сети более безопасны для здоровья человека, чем мобильные телефоны. Частотный диапазон сигналов типичной домашней беспроводной сети совпадает с частотным диапазоном сигналов микроволновых печей, но мощность сигналов микроволновых печей и даже мобильных телефонов в 100 – 1000 раз превышает мощность сигналов беспроводных сетевых адаптеров и точек доступа. В целом, в данном вопросе можно с уверенностью утверждать одно: интенсивность воздействия на человека СВЧ-излучения беспроводных сетей несравнимо меньше воздействия других СВЧ-устройств Порядок регистрации РЭС описан в постановлениях Правительства Российской Федерации от 12 октября 2004 г. № 539 “О порядке регистрации радиоэлектронных средств и высокочастотных устройств” и от 25 июля 2007 г. № 476 О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 12 октября 2004 г. № 539 “О порядке регистрации радиоэлектронных средств и высокочастотных устройств” Согласно постановлению N 476 от 25 июля 2007 г. пользовательское (оконечное) оборудование радиодоступа (беспроводного доступа) в полосе радиочастот 2400 – 2483,5 МГц с мощностью излучения передающих устройств до 100 мВт включительно ИСКЛЮЧЕНО из перечня радиоэлектронных средств и высокочастотных устройств, подлежащих регистрации. Напоминаем, что штатная мощность передатчика всех продаваемых в настоящее вермя пользовательских WiFi устройств находится в пределах этой цифры, а установка любых антенн, не имеющих активных элементов, её не увеличивает.
Режимы работы точки доступа.
Access Point Mode (Точка доступа) – Режим Access Point предназначен для беспроводного подключения к точке доступа портативных компьютеров, настольных ПК и PDA. Беспроводные клиенты могут обращаться к точке доступа только в режиме Access Point.
Access Point Client / Wireless Client Mode (Беспроводной клиент) – Режим AP Client или Wireless Client позволяет точке доступа стать беспроводным клиентом другой точки доступа. По существу, в данном режиме точка доступа выполняет функции беспроводного сетевого адаптера. Вы можете использовать данный режим для обмена данными между двумя точками доступа. Обмен данными между беспроводной платой и точкой доступа в режиме Access Point Client / Wireless Client Mode невозможен.
Point-to-Point / Wireless Bridge (Беспроводной мост point-to-point) – Режим Point-to-Point / Wireless Bridge позволяет беспроводной точке обмениваться данными с другой точкой доступа, поддерживающей режим беспроводного моста point-to-point. Однако имейте в виду, что большинство производителей используют свои собственные оригинальные настройки для активации режима беспроводного моста в точке доступа. Обычно данный режим используется для беспроводного соединения аппаратуры в двух разных зданиях. Беспроводные клиенты не могут обмениваться данными с точкой доступа в этом режиме.
Point-to-Multipoint / Multi-point Bridge (Беспроводной мост point-to-multipoint) – Режим Point-to-Multi-point / Multi-point Bridge аналогичен режиму Point-to-point / Wireless Bridge с той лишь разницей, что допускает использование более двух точек доступа. Беспроводные клиенты также не могут обмениваться данными с точкой доступа в этом режиме.
Repeater Mode (Репитер) – Функционируя в режиме беспроводного репитера, точка доступа расширяет диапазон действия беспроводной сети посредством повтора сигнала удаленной точки доступа. Для того чтобы точка доступа могла выполнять функции беспроводного расширителя радиуса действия другой точки доступа, в её конфигурации необходимо указать Ethernet MAC-адрес удаленной точки доступа. В данном режиме беспроводные клиенты могут обмениваться данными с точкой доступа.
WDS (Wireless Distribution System) – позволяет одновременно подключать беспроводных клиентов к точкам, работающим в режимах Bridge (мост точка-точка) или Multipoint Bridge (мост точка-много точек), однако при этом уменьшается скорость работы. Все точки доступа и беспроводные маршрутизаторы, продаваемые в настоящее время, легко конфигурируются через web-интерфейс, для чего необходимо при первом подключении их к Вашей сети обратиться через web-браузер по определённому IP-адресу, указанному в документации к устройству. (В некоторых случаях потребуются специальные настройки протокола TCP/IP на компьютере, используемом для конфигурирования точки доступа или маршрутизатора, также указанные в документации) Оборудовнаие многих производителей также комплектуется специальным ПО, позволяющим облегчить процедуру настройки для пользователей. Специфичные сведения, необходимые для настройки роутера для работы с вашим провайдером практически всегда можно узнать на сайте самого провайдера.
Безопасность, шифрование и авторизация пользователей в беспроводных сетях.
Изначально для обеспечения безопасности в сетях 802.11 применялся алгоритм WEP(Wired Equivalent Privacy), включавший в себя алгоритм шифрования RC4 c 40-битным или 104-битным ключом и средства распределения ключей между пользователями, однако в 2001 году в нём была найдена принципиальная уязвимость, позволяющая получить полный доступ к сети за конечное (и весьма небольшое время) вне зависимости от длины ключа. Категорически не рекомендуется к использованию в настоящее время. Поэтому в 2003 году была принята программа сертификации средств беспроводной связи под названием WPA(Wi-Fi Protected Access), устранявшая недостатки предыдущего алгоритма. С 2006 года все WiFi-устройства обязаны поддерживать новый стандарт WPA2, который отличается от WPA поддержкой более современного алгоритма шифрования AES с 256-битным ключом. Также в WPA появился механизм защиты передаваемых пакетов с данными от перехвата и фальсификации. Именно такое сочетание (WPA2/AES) рекомендуется сейчас к использованию во всех закрытых сетях. У WPA есть два режима авторизации пользователей в беспроводной сети – при помощи RADIUS-сервера авторизации (ориентирован на корпоративных пользователей и крупные сети, в этом FAQ не рассматривается) и WPA-PSK(Pre Shared Key), который предлагается использовать в домашних сетях, а также в небольших офисах. В этом режиме авторизация по паролю (длиной от 8 до 64 символов) производится на каждом узле сети (точке доступа, роутере или эмулирующем их работе компьютере, сам пароль предварительно задаётся из меню настроек точки доступа или иным специфичным для вашего оборудования способом). Для случаев, когда в сети эксплуатируется фиксированный набор оборудования (т.е. например, мост, созданный при помощи двух точек доступа или единственный ноутбук, подключаемый к беспроводному сегменту домашней сети) наиболее надёжным способом является ограничение доступа по MAC-адресу (уникальный адрес для каждого Ethernet устройства, как проводного, так и беспроводного, в Windows для всех сетевых устройств эти адреса можно прочесть в графе Physical Address после подачи команды ipconfig /all) посредством прописывания в меню точки доступа списка MAC-адресов «своих» устройств и выбор разрешения доступа в сеть только устройствам с адресами из этого списка. Также у любой беспроводной сети есть уникальный идентификатор – SSID (service set identifier), который собственно и отображается как имя сети при просмотре списка доступных сетей, который задаётся при настройке используемой точки доступа (или заменяющего его устройства). При отключении рассылки (broadcast) SSID сеть будет выглядеть для просматривающих доступные сети пользователей как безымянная, а для подключения необходимо знать и SSID, и пароль (в случае использования WPA-PSK, однако само по себе отключение SSID не делает сеть более устойчивой к несанкционированному проникновению извне.