Новини | KOmP Systems Швидка комп'ютерна допомога

Список швидких клавіш, та їх комбінації в Windows 7 та XP, сполучення швидких клавіш.

Список використовуваних в Windows сполучень клавіш

CTRL + C: копіювання
CTRL + X: вирізання
CTRL + V: вставка
CTRL + Z: скасування дії
DELETE: видалення
SHIFT + DELETE: видалення обраного об’єкта без можливості відновлення, не поміщаючи його в кошик
CTRL із перетягуванням об’єкта: копіювання виділеного об’єкта
CTRL + SHIFT із перетягуванням об’єкта: створення ярлика для вибраного об’єкта
Клавіша F2: перейменування вибраного об’єкту
CTRL + СТРІЛКА ВПРАВО: переміщення точки введення на початок наступного слова
CTRL + СТРІЛКА ВЛІВО: переміщення точки введення на початок попереднього слова
CTRL + СТРІЛКА ВНИЗ: переміщення точки введення в початок наступного абзацу
CTRL + СТРІЛКА ВГОРУ: переміщення точки введення на початок попереднього абзацу
CTRL + SHIFT + клавіші зі стрілками: виділення блоку тексту
SHIFT + клавіші зі стрілками: вибір декількох об’єктів у вікні або на робочому столі, а також виділення тексту в документі
CTRL + A: виділення всього документа
Клавіша F3: пошук файлу або папки
ALT + ENTER: перегляд властивостей вибраного об’єкту
ALT + F4: закриття активного вікна або активної програми
ALT + ENTER: перегляд властивостей вибраного об’єкту
ALT + ПРОБІЛ: виклик контекстного меню активного вікна
CTRL + F4: закриття активного документа в програмах, в яких одночасно можна відкрити кілька документів
ALT + TAB: перехід між відкритими об’єктами
ALT + ESC: перегляд об’єктів в тому порядку, в якому вони були відкриті
Клавіша F6: почерговий перегляд елементів інтерфейсу у вікні або на робочому столі
Клавіша F4: відображення панелі адрес в папці «Мій комп’ютер» або у браузері Windows Explorer
SHIFT + F10: виклик контекстного меню для виділеного елемента
ALT + ПРОБІЛ: виклик системного меню для активного вікна
CTRL + ESC: виклик меню «Пуск»
ALT + підкреслена буква в назві меню: виклик відповідного меню
Підкреслена буква в імені команди відкритого меню: виконання відповідної команди
Клавіша F10: активація рядка меню у використовуваній програмі
СТРІЛКА ВПРАВО: виклик наступного меню праворуч або підменю
СТРІЛКА ВЛІВО: виклик наступного меню зліва або закриття підменю
Клавіша F5: оновлення активного вікна
Клавіша BACKSPACE: перегляд вмісту папки, розташованої на один рівень у каталозі «Мій комп’ютер” або Windows Explorer
Клавіша ESC: скасування виконуваного завдання
SHIFT при завантаженні компакт-диска в привід для компакт-дисків: запобігання автоматичного відтворення компакт-диска
CTRL + SHIFT + ESC: виклик диспетчера задач

Сполучення клавіш для діалогових вікон
При натисканні клавіш SHIFT + F8 у вікнах списків зв’язкового вибору включається режим зв’язкового вибору. В цьому режимі можна використовувати клавіші зі стрілками, щоб перемістити курсор, зберігаючи вибір об’єкта. Для налаштування параметрів вибраного об’єкта натискайте CTRL + ПРОБІЛ або SHIFT + ПРОБІЛ. Щоб відключити зв’язний режим, натисніть SHIFT + F8. Режим зв’язного вибору відключається автоматично при переміщенні фокуса до іншого елементу управління.

CTRL + TAB: переміщення вперед по вкладках
CTRL + SHIFT + TAB: переміщення назад по вкладках
Табуляція: переміщення вперед по опціях
SHIFT + TAB: переміщення НАЗАД по опціях
ALT + підкреслена буква: виконання відповідної команди або вибір відповідної опції
Клавіша ENTER: виконання команди для поточної опції або кнопки
Клавіша ПРОБІЛ: установка або зняття прапорця з поля, якщо активний параметр представлений прапора кнопкою
Клавіші зі стрілками: вибір кнопки, якщо активна опція входить в групу перемикачів
Клавіша F1: виклик довідки
Клавіша F4: відображення елементів активного списку
Клавіша BACKSPACE: відкриває папку, розташовану на один рівень вище, якщо папка вибрана в діалоговому вікні Збереження документа або Відкриття документа

Гарячі клавіші стандартної клавіатури Microsoft Natural Keyboard

Емблема Windows: відкриває або закриває меню «Пуск»
Емблема Windows + BREAK: виклик діалогового вікна Властивості системи
Емблема Windows + D: відображення робочого стола
Емблема Windows + M: згортання всіх вікон
Емблема Windows + SHIFT + M: відновлення згорнутих вікон
Емблема Windows + E: відкриття папки «Мій комп’ютер»
Емблема Windows + F: пошук файлу або папки
CTRL + емблема Windows + F: пошук комп’ютерів
Емблема Windows + F1: виклик довідки Windows
Емблема Windows + L: блокування клавіатури
Емблема Windows + R: виклик діалогового вікна Запуск програми
Емблема Windows + U: виклик диспетчера службових програм

Сполучення клавіш спеціальних можливостей

Утримання правого SHIFT 8 секунд: включення і відключення фільтрації вводу
Лівий ALT + лівий SHIFT + PRINT SCREEN: включення і відключення високої контрастності
Лівий ALT + лівий SHIFT + PRINT SCREEN: включення і відключення високої контрастності
П’ятикратне натискання SHIFT: включення і відключення залипання клавіш
Утримання клавіші NUM LOCK 5 секунд: включення і відключення озвучування переключення
Емблема Windows + U: виклик диспетчера службових програм

Сполучення клавіш у браузері Windows Explorer

Клавіша END: перехід вниз активного вікна
Клавіша HOME: перехід вгору активного вікна
Клавіша NUM LOCK + зірочка (*): відображення всіх підкаталогів обраної папки
Клавіша NUM LOCK + знак «плюс» (+): відображення вмісту вибраної папки
Клавіша NUM LOCK + знак «мінус» (-): згортання вибраної папки
СТРІЛКА ВЛІВО: згортання вибраного об’єкту, якщо розгорнутий, або вибір батьківської папки
СТРІЛКА ВПРАВО: відображення вибраного об’єкту, якщо згорнутий, або вибір першої вкладеної папки

Сполучення клавіш для таблиці символів
Двічі клацнувши символ на сітці знаків, можна переміщатися по сітці, використовуючи поєднання клавіш:

СТРІЛКА ВПРАВО: переміщення вправо або на початок наступного рядка
СТРІЛКА ВЛІВО: переміщення вліво або в кінець попереднього рядка
СТРІЛКА ВГОРУ: переміщення на один рядок вгору
СТРІЛКА ВНИЗ: переміщення на один рядок вниз
Клавіша PAGE UP: переміщення вгору на один екран за раз
Клавіша PAGE DOWN: переміщення вниз на один екран за раз
Клавіша HOME: перехід на початок рядка
Клавіша END: перехід в кінець рядка
CTRL + HOME: перехід до першого символу
CTRL + END: перехід до останнього символу
Клавіша ПРОБІЛ: перемикання режимів збільшення і звичайного подання вибраного символу

Сполучення клавіш для головного вікна консолі управління (MMC)

CTRL + O: відкриває збережену консоль
CTRL + N: відкриває нову консоль
CTRL + S: збереження відкритої консолі
CTRL + M: додавання і видалення об’єкта консолі
CTRL + W: відкриває нове вікно
Клавіша F5: оновлення вмісту усіх вікон консолі
ALT + ПРОБІЛ: виклик меню «Вікно» консолі управління (MMC)
ALT + F4: закриває консоль
ALT + A: виклик меню «Дія»
ALT + V: виклик меню «Вид»
ALT + F: виклик меню «Файл»
ALT + O: виклик меню «Вибране»

Сполучення клавіш вікна консолі управління (MMC)

CTRL + P: друк поточної сторінки або активної області
ALT + знак «мінус»: виклик меню «Вікно» активного вікна консолі
SHIFT + F10: виклик контекстного меню «Дія» для виділеного елемента
Клавіша F1: відкриває розділ довідки (при наявності) по виділеному об’єкту
Клавіша F5: оновлення вмісту усіх вікон консолі
CTRL + F10: згортання активного вікна консолі
CTRL + F5: відновлення активного вікна консолі
ALT + ENTER: виклик діалогового вікна Властивості (за наявності) для виділеного об’єкта
Клавіша F2: перейменування вибраного об’єкту
CTRL + F4: закриття активного вікна консолі, якщо консоль містить лише одне вікно, дане поєднання клавіш закриває консоль

Підключення до віддаленого робочого столу

CTRL + ALT + END: відкриття діалогового вікна Безпека Microsoft Windows
ALT + PAGE UP: перемикання між програмами зліва направо
ALT + PAGE DOWN: перемикання між програмами справа наліво
ALT + INSERT: переміщення між програмами в порядку, який використовувався останнім
ALT + HOME: виклик меню «Пуск»
CTRL + ALT + BREAK: перемикання клієнтського комп’ютера між режимом вікон і повноекранним режимом
ALT + DELETE: виклик меню «Windows»
CTRL + ALT + знак «мінус» (-): приміщення знімка всієї області клієнтського вікна в буфер обміну на сервері терміналів (дія, аналогічна натисканню клавіш ALT + PRINT SCREEN на локальному комп’ютері)
CTRL + ALT + знак «плюс» (+): приміщення знімка активного вікна клієнтської області в буфер обміну на сервері терміналів (дія, аналогічна натисканню клавіші PRINT SCREEN на локальному комп’ютері)

Навігація в браузері Microsoft Internet Explorer

CTRL + B: відкриває діалогове вікно Упорядкувати обране
CTRL + E: відкриває панель «Пошук»
CTRL + F: запуск службової програми пошуку
CTRL + H: відкриває панель журналу
CTRL + I: відкриває панель обраного
CTRL + L: відкриває діалогове вікно Відкрити
CTRL + N: запуск ще одного примірника оглядача з аналогічним веб-адресою
CTRL + O: відкриває діалогове вікно Відкрити, подібно до дії CTRL + L
CTRL + P: відкриває діалогове вікно Друк
CTRL + R: оновлення поточної веб-сторінки
CTRL + W: закриття поточного вікна

Якщо Ви все таки вирішили купляти монітрор. Як відомо широкоформатні монітори завоювали і ринок і користувачів. Мультимедійний контент править скрізь. І одним з кращих способів для його сприйняття є широкоформатний монітор. Модельний ряд ЖК моніторів – не один десяток моделей. На що звернути увагу перед покупкою і не потрапити в халепу?

Як наочний приклад розглянемо процес вибору і купівлі широкоформатного монітора з діагоналлю 19 дюймів чи 22 дюйми.

Дана діагональ може прекрасно підійти і для роботи з офісними додатками, звичайно для вебсерфінгу або роботи в Мережі Інтернет, і зможе забезпечити достатній комфорт при перегляді фільмів.

Як ця величина – 19 дюймів виражається у звичних цифрах, сантиметрах. Перш за все, при співвідношенні сторін монітора 16:10, (шістнадцять до десяти), важлива діагональ і вона складає 48,1 сантиметр. Далі ширина, горизонтальна складова монітора, дорівнює 40,8 сантиметра. І нарешті, останній розмір – це висота монітора – 25,5 сантиметра. Всі зазначені розміри, як Ви зрозуміли, відносяться до екрану монітора, а не корпусу.

Отже, з розмірами все встало на свої місця, і вони підтверджують, що такий виріб не громіздко і ергономічно розміститься на робочому столі користувача.

Саме час відзначити фінансову сторону питання. Як вже було сказано – ціни гуманні. І цілком можна вкластися в прийнятну суму близько тисячі гривень.

Тепер про суть вибору. Якість зображення. Може бути дуже суб’єктивним показником, і тут без порівняння не обійтися. Як правило, на полицях комп’ютерних магазинів і супермаркетах електроніки монітори стоять в ряд і показують покупцям якийсь відеоряд. Уважно і не поспішаючи, під різними кутами розгляньте демонстроване зображення. Важливий момент: точність передачі кольору, кольору повинні бути максимально близькими до дійсності.

Потім слід звернути увагу на значення яскравості і контрастності. І буде здорово, якщо продавець покаже Вам як це виглядає при роботі з офісними додатками, серфінгом, іграми і фільмами. Таким чином Вам стане зрозуміло – чи вистачить заявлених виробником показників яскравості і контрастності для ваших завдань. І так від моделі до моделі. Як би не замучився продавець, це його проблеми, йому все ясно, а Ви тихо і спокійно, вдумливо і методично вибираєте РК монітор, який буде працювати для Вас і на Вас тривалий період часу.

Далі до важливих характеристик можна віднести такий показник як – час відгуку. Чим менше, тим краще – особливо якщо Ви любитель іграшок. У виробника заявлено час відгуку яке було досягнуто в ідеальних лабораторних умовах, тому не варто на них покладатися. Переконайтеся у цьому самі – знову напружуємо продавця – краще один раз побачити, ніж прочитати і почути.

На цьому характеристики не вичерпуються, і наступного є: покриття монітора. Або глянсове, або матове. Глянсове – візуально кольори стають яскравішими і насиченою, але при яскравому світлі будуть відблиски. Матове – навпаки.

Так як широкоформатні монітори володіють високим дозволом, то необхідно щоб сигнал від відеокарти передавався на цифровий вхід – DVI. Адже Ви платите і в тому числі за якісно зображення.

Все пізнається в порівнянні. Можна перед походом у магазин пробігтися по оглядах і форумам. І, отримавши базову інформацію, сміливо приступати до наочного вибору. Вдалих покупок Вам!

Як що ви не знаєте що підібрати зверніться за допомогою до наших менеджерів. Вони допоможуть Вам купити монітор в Ужгороді, а також допоможуть порадою у виборі монітора.

Купити монітор в Ужгороді ви можете заповнивши форму онлайн замовлення або за телефоном +380979661803

В даний час вартість пам’яті впала настільки, що прибуток виробників і продавців становить менше 20%. Це змушує їх при виробництві плат пам’яті використовувати низькосортні чіпи, генератори парності, насправді не здійснюють контроль, чіпи, вже використовувалися раніше, а також перемарковувати їх. Цей матеріал є спробою дати покупцям пам’яті ту необхідну інформацію, яка дозволить їм зробити правильний вибір при купівлі системної пам’яті. Тут міститься і технічна інформація, яка може зацікавити тільки «просунутих користувачів», і інформація з «області загальних знань і знань про природу».

Основна частина цього матеріалу присвячена Dynamic RAM (DRAM), що застосовується на сьогоднішній день в більшій частині систем. У порівнянні з SRAM (Static RAM), що застосовується в кеші другого рівня, це – більш дешеве рішення, проте DRAM працює трохи повільніше через необхідність періодичного оновлення вмісту пам’яті, щоб уникнути втрати інформації. В даний час існують такі різновиди DRAM: Fast Page Mode (FPM) і Extended Data Out (EDO), що відрізняються способом доступу до даних і взаємодією з центральним процесором. Більш просунуті і технологічними є Burst EDO (BEDO), Synchronous DRAM (SDRAM), Video RAM (VRAM), Window RAM (WRAM), Synchronous Graphics RAM (SGRAM) і RAMBUS RAM.

У цей список не потрапили Static RAM (SRAM) і Read Only Memory (ROM). SRAM не потребує періодичному оновленні вмісту і застосовується в кеші. ROM використовується в основному для зберігання BIOS, де інформація повинна зберігатися і при вимкненому живленні, що і дозволяє цей тип пам’яті. ROM включає в себе також PROM, EPROM, EEPROM і FLASH ROM. Пам’ять типу EEPROM і FLASH ROM використовується в системах BIOS і може бути оновлена ​​за допомогою утиліт, що поставляються виробником.

Друга і третя частина цієї статті присвячені технічним деталям і прийнятої термінології. У четвертому параграфі обговорюється конструювання модулів пам’яті з чіпів і різноманітні технічні рішення. У п’ятому розділі обговорюється ринок модулів пам’яті і основні його учасники. Якщо технічні деталі вас не приваблюють, зверніться до шостого розділу, де розповідається як визначити підробки з можливо більшою ймовірністю. Останній розділ – це короткий огляд всієї статті.

Чіпи пам’яті

Модулі пам’яті DRAM випускаються у вигляді: DIP (dual in-line package), SOJ (small outline J-lead) і TSOP (thin, small outline package). DIP – це мікросхема з двома рядами висновків по обидві сторони чіпа і упаюється цими контактами в невеликі отвори в друкованій платі. Спочатку, модулі DIP встановлювалися безпосередньо в материнську плату. Однак, в даний час, вони використовуються в першу чергу в кеші другого рівня і вставляються в панельки, припаяні до материнської плати. SOJ – це «той же DIP, вид збоку», тому що їхні висновки просто загнуті на кінцях, як буква «J». Чіпи типу TSOP відрізняються невеликою товщиною і мають контакти, виведені на всі боки. SOJ і TSOP розроблені для установки на друкарських платах. Проте деякі виробники відеокарт монтують контактні площадки для установки модулів типу SOJ на свої вироби.

Виробники мікросхем пам’яті клепають їх у величезних кількостях на великих заводах. Коли були запущені перші виробничі лінії, не всі вироблені чіпи задовольняли специфікації і тому вимагали перемаркування або навіть утилізації (наприклад шляхом закочування в асфальт :). З удосконаленням технології дефектів ставало все менше і менше. Однак, в слідстві старіння устаткування обсяг шлюбу знову збільшувався. В даний час більшість виробників виконує заміну технологічних ліній.

Теоретично, кожен чіп щодо виходу з виробничої лінії повинен бути перевірений на надійність і швидкодію відповідно до специфікації. Однак, чип може мати меншу швидкість доступу, ніж написано на ньому (працювати швидше). Наприклад, 60ns-чіп може працювати і як 59ns – або навіть як 50ns-чіп. Якщо ж заводські тести показали, що фактична швидкість доступу чіпа 61 або 69ns, то він буде промаркований як 70ns-чіп. Чіпи, що показали стійку роботу на всіх тестах, відносяться до класу А (незалежно від швидкодії), чіпи з невеликими дефектами будуть віднесені до класу З, а чіпи мають значні дефекти зазвичай знищуються.

Чіпи класу А найбільш надійні і вважаються чіпами вищої якості. Вони також є найбільш дорогими, тому що забезпечують стійку роботу в будь-яких умовах. Чіпи класу С застосовуються в пристроях, не настільки вимогливих до системної пам’яті як сучасні комп’ютери, наприклад в пейджерах, калькуляторах і в іншої побутової техніки. Деякі виробники додатково застосовують іншу класифікацію для ідентифікації чіпів.

Виробники наносять на кожну мікросхему маркування, що включає назву виробника, конфігурацію чіпа, швидкість доступу і дату виробництва. Це маркування наноситься не на поверхню, а впроваджена в пластмасовий корпус чипа. Єдиний спосіб видалити цю маркування – спиляти її (шкіркою або напилком :). Далі на чіп наноситься захисне покриття, віддані йому презентабельний вигляд. Крім того, деякі виробники наносять на верхню частину мікросхеми невелику рельєфну точку для позначення першого виводу чіпа і для ідентифікації перемаркіровок, виконаних кустарно.

Виробники використовують різну маркування для чіпів різного класу. Наприклад, Micron використовує маркування MT для чіпів класу А, а чіпи інших класів маркуються як USA або Laser в залежності від того, наскільки вони погані. Інші виробники використовують назву країни для маркування чіпів нижчих класів. Таким чином, можна зустріти чіпи з написами типу «japan», «france», «korea», і т.п. Побачивши чіп з такою маркуванням, догадливий покупець зметикує, що цей чип зроблений з нестандартних, дешевих матеріалів і не повністю відповідає специфікації. Крім того виробники мають чіпи різних цінових категорій залежно від обсягу їх тестування. Наприклад, той же самий Micron опублікував документ, в якому вказується на існування чотирьох цінових категорій для їх чіпів. Чіпи верхньої цінової категорії протестовані ретельно і гарантується відсутність помилок в 99.9% випадків. Найменшу ціну мають мікросхеми, які на швидкість і надійність не тестувалися, тобто покупець набуває чіпи «як є» і йому може не пощастити. В цьому випадку тестування покладається на покупця.

Випускаються чіпи різної ємності (вимірюваної в мегабитах – 1Мегабайт = 8 * 1Мегабіт), наприклад 1 Мегабіт (в цьому контексті позначення Mb – це саме Мегабіт), 4Mb, 16Mb, 64Mb і недавно з’явилися 256Mb. Кожен чіп містить комірки, в яких може зберігається від 1 до 16 біт даних. Наприклад, 16Mb-чіп може бути налаштований як 4Mbx4, 2Mbx8 або 1Mbx16, але в будь-якому випадку його загальна ємність 16Mb. Таким чином, перше число маркування у деяких виробників вказує на загальну кількість осередків в чіпі, а друге – на число біт в комірці. Число біт на комірку також впливає на те, скільки біт передається одночасно при зверненні до неї.

Осередки в чіпі розташовані подібно двовимірному масиву, доступ до них здійснюється зазначенням номерів колонки і ряду. Кожна колонка містить додаткові схеми для посилення сигналу, вибору та перезарядки. Під час операції читання, кожен обраний біт посилається на відповідний підсилювач, після чого він потрапляє в лінію введення / виведення. Під час запису все відбувається з точністю до навпаки.

Так як осередку DRAM швидко втрачають дані, що зберігаються в них, вони повинні регулярно оновлюватися. Це називається refresh, а число рядів, оновлюваних за один цикл – refresh rate (частота регенерації). Найчастіше використовуються refresh rates рівні 2K і 4K. Чіпи, що мають частоту регенерації 2К, можуть оновлювати більша кількість осередків за один раз, ніж 4К і завершувати процес регенерації швидше. Тому чіпи з частотою регенерації 2К споживають меншу потужність. При виконанні операції читання, регенерація виконується автоматично, отримані на підсилювачі сигналу дані тут же записуються назад. Цей алгоритм дозволяє зменшити число необхідних регенерації і збільшити швидкодію.

Кілька керуючих ліній використовується для вказівки, коли здійснюється доступ до ряду і колонці, до якою адресою здійснюється доступ і коли дані повинні бути надіслані або отримані. Ці лінії називаються RAS і CAS (Row Address Select – покажчик адреси ряду і Column Address Select – покажчик адреси колонки), адресний буфер і DOUT / DIN (Data Out і Data In). Лінії RAS і CAS вказують, коли здійснюється доступ до ряду або колонці. Адресний буфер містить адресу необхідного ряду / колонки, до яких здійснюється доступ і лінії DOUT / DIN вказують напрямок передачі даних.

Швидкість роботи чіпа асинхронної пам’яті вимірюється в наносекундах (ns). Ця швидкість вказує, наскільки швидко дані стають доступними з моменту отримання сигналу від RAS. Зараз основні швидкості мікросхем, присутніх на ринку – 70, 60, 50 і 45ns. Синхронна пам’ять (SDRAM) використовує зовнішню частоту материнської плати для циклів очікування, і тому її швидкість вимірюється в MHz, а не в наносекундах.

FPM була практично витіснена з ринку EDO RAM завдяки тому, що доступ процесора до EDO RAM здійснюється швидше приблизно на 60%, ніж до FPM.

Доступ до даних в FPM здійснюється наступним чином (приклад для операції читання): коли на лінію RAS подається логічний нуль (низька напруга), адресний буфер містить номер ряду, з якого дані повинні бути передані на підсилювач сигналу. Потім слід така ж операція, але з CAS і з номером колонки. Далі включається лінія DOUT, вказуючи на те, що дані доступні. Щоб здійснити доступ до іншої колонці того ж ряду змінюється тільки CAS (це як раз і називається Fast Page Mode). Кожен раз при включенні CAS, DOUT вимикається, забороняючи доступ до даних.

У пам’яті типу EDO використовуються такі ж алгоритми для RAS і CAS, але лінія DOUT не вимикається, коли включається CAS. Це дозволяє почати доступ з наступного колонки не чекаючи закінчення передачі з поточної колонки. Це дозволяє збільшити швидкість доступу в межах однієї сторінки і збільшити продуктивність системи.

BEDO (Burst EDO) розроблена фірмою Micron Technology як спроба ще збільшити швидкість пам’яті. Будучи розробленої, ця технологія так і не увійшла в широке застосування, так як SDRAM «крутіше». FPM, EDO і BEDO не розраховані на швидкість шини більш 66MHz. На даний момент це не так критично для більшості материнських плат, однак у найближчому майбутньому ситуація повинна змінитися у зв’язку з використанням великих швидкостей шини. Так що в даний час модулі BEDO застосовуються в основному для кешування відеопам’яті в професійних графічних системах.

SDRAM (Synchronous DRAM) – найбільш перспективний з представлених на ринку типів пам’яті. Всі операції в SDRAM синхронізовані з зовнішньої частотою системи. Це дозволяє відмовитися від необхідності використання аналогових сигналів RAS і CAS, необхідних для асинхронної DRAM, що збільшує продуктивність. У перспективі, технологія SDRAM дозволить використання частоти шини до 125MHz. Це дуже важливо для загальної продуктивності системи, так як частота шини введення / виводу – вузьке місце для більшості комп’ютерів, що обмежує функції сучасних систем. Для отримання більш детальної інформації про роботу SDRAM, зверніться до FAQ по SDRAM.

Друковані плати

Сучасні друковані плати складаються з декількох шарів. Сигнали, харчування і маса розведені по різних верствах для захисту і розділення. Стандартні друковані плати мають чотири шари, однак окремі виробники плат пам’яті (наприклад, NEC, Samsung, Century, Unigen і Micron) використовують шестишарові друковані плати. Поки точаться суперечки, чи дійсно це краще, теорія говорить, що два додаткові шари покращує розділення ліній даних, зменшує можливість виникнення шумів і перетікання сигналу між лініями.

Слід звернути увагу на розводку і матеріал з якого виготовлена ​​друкована плата. Наприклад, звичайна чотиришарова плата зроблена з двома сигнальними шарами із зовнішніх сторін, харчуванням і масою – всередині. Це забезпечує легкий доступ до сигнальним лініях, наприклад, при ремонті. На жаль, така архітектура погано захищена від шумів, що виникають зовні і всередині. Краща конфігурація – розташування сигнальних шарів між шарами маси і харчування, що дозволяє захиститися від зовнішніх шумів і запобігти внутрішні шуми від суміжних модулів.

Неприємно, але єдиний відомий мені спосіб визначити кількість шарів в друкованій платі і розташування сигнальних ліній – звернутися до виробника.

Модулі пам’яті

Багато хто думає, що модулі пам’яті, які вони набувають, зроблені такими виробниками напівпровідників як Texas Instruments, Micron, NEC, Samsung, Toshiba, Motorola і т.д., чия маркування стоїть на чіпах. Іноді це так, але існує безліч виробників модулів пам’яті, які самі чіпів не виробляють. Замість цього вони набувають компоненти для виробництва модулів пам’яті або у виробників, або у посередників. Трапляється, такі збирачі приклеюють наклейки на готові модулі для своєї ідентифікації. Хоча нерідко можна зустріти модулі взагалі без розпізнавальних знаків, вони зроблені третіми виробниками.

Великі виробники модулів пам’яті мають контракти з виробниками чіпів для отримання високоякісних мікросхем класу А. Звичайно ім’я виробника мікросхеми залишається, проте деякі виробники модулів пам’яті мають спеціальні домовленості, за якими виробники мікросхем наносять їх маркування замість своєї. Це – фабрична перемаркування, ніяк не позначаються на якості чіпа.

Модулі пам’яті можуть бути виконані у вигляді SIPP (Single In-line Pin Package), SIMM (Single In-line Memory Module), DIMM (Dual In-line Memory Module) або SO DIMM (Small Outline DIMM). Найбільш споживані сьогодні модулі DIMM і SIMM. SO DIMM частіше використовується в ноутбуках. Висновки (контакти) модулів пам’яті можуть бути позолочені або з олов’яним покриттям в залежності від матеріалу, з якого виконаний слот для пам’яті. Для кращої сумісності слід прагнути використовувати модулі пам’яті і слоти з покриттям з однакового матеріалу.

Існує два різновиди модулів SIMM: 30-контактні або 72-контактні, в залежності від числа висновків модуля. 30-контактні модулі мають ширину 9 біт (8 біт і біт контролю парності), а 72-контактні модулі – ширину 32 бита (без контролю парності) або 36 біт (з контролем парності). Так як процесори 386 і 486 мають 32-бітну шину, необхідно використовувати або 4 30-контактних модуля SIMM, або один 72-контактний модуль. Системи на базі процесорів Pentium, Pentium Pro і Pentium II мають 64-бітну шину, що вимагає використання 72-контактних модулів SIMM парами або єдиного модуля DIMM, який має ширину 64 бита і 168 контактів. Необхідна кількість модулів пам’яті для заповнення шини називається «банком» пам’яті.

Модулі DIMM поділяються за напругою живлення і алгоритму роботи. Стандартними для PC є небуферізірованние модулі з напругою живлення 3.3 вольта, тому інші на ринку практично відсутні. Небуферізованних DIMM може містити пам’ять типу SDRAM, BEDO, EDO і FPM, мати ширину 64 або 72 біта даних для контролю парності, а також 72 і 80 біт для ECC. Ці модулі відрізняються від інших положень ключів (пропилів) в контактній лінійці. Якщо дивитися на модуль з лицьового боку (з боку чіпів), то лівий ключ (пропив) повинен бути в крайньому правому положенні, а середній – в середньому положенні. Лівий ключ визначає, чи є модуль буферізірованим, а середній – визначає напругу живлення.
DIMM configuration

Буферізірованний ж модулі повинні мати додаткові приймально-передавальні пристрої на всіх лініях даних і в персональних комп’ютерах класу PC не застосовуються.

Контроль парності полягає в додаванні 8 значущих біт даних при записі в пам’ять і збереженні результату в дев’ятому бите контролю парності. Під час читання значущі біти знову складаються і результат порівнюється зі збереженим при запису битому контролю парності. Якщо результати збігаються, вважається що дані не змінилися і їх цілісність підтверджується. Цей тип перевірки може знаходити, але не виправляти помилку в одному біті. Проте помилка в двох бітах залишиться непоміченою.

З урахуванням сучасних технологій виробництва пам’яті помилка парності зустрічається приблизно один раз в десять років для будь-якого модуля, однак якщо вже вона зустрілася, то наслідки можуть будь-які. В залежності від типу додатків, контроль парності може і не турбуватися. Для банківських, військових і подібних програм, де цілісність даних – одна з необхідних умов, потрібно контроль парності, проте більшості звичайних користувачів він не потрібен.

Кращий рівень перевірки даних досягається застосуванням ECC (коду з виправленням помилок), який використовує 7 або 8 біт контролю парності (залежно від ширини шини процесора 4 або 8 байт відповідно). Це дозволяє не тільки знаходити помилку в одному бите, але і виправляти її, а також знаходити помилки в 2, 3 і навіть 4 бітах. Досвід показує, що 98% помилок трапляється в одному бите, отже, цей рівень контролю парності прийнятний для більшості критичних до цілісності даних додатків.

30-контактні модулі можуть бути позначені як 1х9 або 4х9, що відповідає числу біт, які можуть бути передані одночасно (включаючи біт парності), а 72-контактні модулі можуть позначатися як 1х32 і 1х36 (для 4-мегабайтних модулів з контролем або без контролю парності). Майже всі сучасні материнські плати підтримують 72-контактні модулі SIMM як з контролем парності, так і без нього, а також модулі DIMM.

Число чіпів на модулі визначається як розміром мікросхем пам’яті, так і ємністю всього модуля. Наприклад, потрібно 32Mb для модуля ємністю 4 Мегабайта (8 біт – байт, тому число мегабіт необхідно розділити на 8). Таким чином, 4-мегабайтний модуль може містити або вісім 4Mb чіпів, або два 16Mb. У зв’язку з тим, що з’являються нові чіпи більшої місткості, стають доступними і модулі пам’яті більшої місткості (більше ніж 32 мегабайта), які дозволяють збільшувати загальний обсяг оперативної пам’яті системи.

Установка великої кількості чіпів на один модуль може привести до його перегріву і виходу з ладу всього модуля.

Через те, що 72-контактні модулі SIMM є 32-бітними, банки для цих SIMMов також 32-бітові. Іноді, використовуючи стандартні чіпи, виробляють 64-бітові модулі пам’яті. Ці модулі мають бути сконструйовані як двобанкових. Наприклад, для отримання 8 мегабайтного модуля SIMM (що вимагає 64Mb), можна використовувати: чотири 16Mb чіпа (конфігурації 8х2Mb) – 32-бітний Однобанковий модуль, чотири 16Mb чіпа (конфігурації 16х1Mb) або шістнадцять 4Mb чіпів (конфігурації 4х1Mb) – 64-бітний двобанкових модуль. Зауважимо, що чотири 16Mb чіпа (конфігурації 4х4Mb) працювати не будуть, так як цей модуль буде використовувати тільки 16 біт даних, а якщо використовувати вісім таких чіпів, то буде отриманий Однобанковий 16 мегабайтний модуль SIMM. Але шістнадцять 4Mb чіпів конфігурації 1х4Mb також не будуть працювати в 4-мегабайтном модулі. На жаль, однобанкових 8-мегабайтні модулі SIMM вимагають застосування схеми TTL, для емуляції двох банків, що не підтримується деякими материнськими платами – тому деякі 4-чіпові модулі SIMM іноді не працюють.

В результаті, всі 8-мегабайтні модулі SIMM (також як і 32-мегабайтні) або є двобанкових, або емулюють цю двобанкових, для відповідності стандарту. Якщо виробник пам’яті ігнорує ці вимоги, то модуль пам’яті може і не працювати у багатьох випадках.

DIMM – це не більше, ніж форм-фактор, і сам по собі питання, краще вони чи гірше, ніж SIMM, некоректне. Єдине відоме гідність 168-пинового модуля DIMM – це те, що в пентіумную плату їх можна встановлювати по одному, в той час як модулі SIMM ставляться парами. Очевидно, що це гідність вкрай несуттєво. Однак для, скажімо, EDO DIMM воно фактично єдине. Інша справа, що всі практично всі вироблені в даний час модулі DIMM оснащені пам’яттю типу SDRAM.

Ринок пам’яті

Більшість чіпів (близько 80%), що виготовляються основними виробниками напівпровідників, не використовуються в їхніх власних продуктах, а продаються у великих кількостях іншим компаніям за контрактами, в яких обумовлюється фіксовані ціни та обсяги поставки. Так як будівництво заводів обходиться недешево і займає чимало часу, то такі контракти гарантують окупність підприємства і захищають виробника від коливань ринку. Решта чіпи реалізуються через дистриб’юторську мережу.

Основні виробники модулів пам’яті Kingston, Century, Unigen, Simple, Advantage, та ін закуповуються безпосередньо у виробників чіпів. Кращі виробники використовують чіпи класу А, щоб гарантувати надійність своєї продукції. Деякі дрібні «ліві» виробники купують чіпи або на сірому ринку, або чіпи нижчого класу у виробників, а також можуть використовувати чіпи, зняті зі старих або бракованих модулів. Це дозволяє підтримувати низькі ціни, жертвуючи якістю і надійністю.

Для виробництва готового модуля пам’яті потрібно небагато: друкована плата, кілька чіпів (і природно обладнання для монтажу чіпів), а також деяка інформація про збірку. Якість готового модуля визначається якістю чіпів і виробничим процесом. Хоча головною частиною модуля є чіпи, але на якість, сумісність і надійність продукції також впливають: якість друкованої плати, управління виробництвом і розводка ланцюгів. Виробник повинен бути уважний для збереження працездатності чіпів, так як висока температура, застосовувана при пайку, може пошкодити виріб або зменшити його надійність і продуктивність, навіть приводячи до невідповідності маркування.

Як і говорилося раніше, швидкість чипа нанесена на його зовнішній стороні, разом з іншими даними. Зазвичай вона вказується після знаку «-» або останніми однією або двома цифрами в маркуванні. Наприклад, швидкість доступу 60ns може бути позначена як «-6», «-06» або «-60», а також щось на кшталт «GM71C17400AJ6», де нас цікавить остання цифра. Швидкість доступу показує, скільки часу треба чіпу на відповідь центрального процесора, тому краще щоб вона була менше.

В принципі, чим швидше швидкість шини, тим більш швидка пам’ять повинна застосовуватися в системі. Наприклад, частота шини 8MHz вимагає всього лише 150ns модулів, 33MHz – 70ns модулів, а 66MHz – 60ns модулів. Застосування більш швидких модулів не викликає проблем, однак використання більш повільних модулів може призводити до помилок в роботі додатків і зависань. Бажано, щоб швидкість всіх модулів пам’яті, встановлених в системі, особливо в одному банку, збігалася. Якщо навіть всі модулі мають швидкість швидше, ніж потрібно для процесора, це не викликає побічних ефектів. Як говорилося раніше, та швидкість, яка написана на чіпі, вказує лише на найменшу швидкість його роботи. Теоретично (і реально), модуль пам’яті може, наприклад, мати один з чіпів швидкістю 52ns, інший – 56ns, а третій – 60ns.

Пам’ятка покупцеві

ЗНАЙТЕ, ЩО ВИ КУПУЄТЕ! Спочатку визначте виробника чипів і виробника модуля. Існує безліч виробників чіпів і знати їх усіх дуже важко. Подивіться список виробників чіпів і модулів. Хоча всі провідні виробники виготовляють висококласні чіпи, але вони також продають і свої чіпи класу С, і можна напасти просто на неякісну продукцію. Тому знайдіть хорошого, відомого продавця, який може виразно пояснити, де він узяв цю пам’ять, бо іншого шляху відрізнити пам’ять класу С ми запропонувати не можемо.

Багато виробників модулів дають довічну гарантію, навіть на модулі з чіпами нижчого класу. Причини цього можуть бути різними, але тим не менше вони виграють, тому що більшість користується своїми системами більше декількох років і мало хто завантажує комп’ютер настільки, що пам’ять експлуатується в жорсткому режимі. Чіпи низького класу (навіть використаних) можуть задовільно працювати протягом кількох років, але все ж їх надійність нижче, ніж у нових чіпів класу А. Може піти чимало часу на встановлення того факту, що помилки додатків пов’язані з поганою пам’яттю, а не з помилками програм.

На жаль, в даний час, недостатньо подивитися на ім’я виробника на чіпі. У зв’язку з наростаючою конкуренцією на ринку пам’яті, існує чимало способів зниження ціни, в основному всі вони йдуть на шкоду якості. Знання того, на що звернути увагу допоможе знизити ймовірність покупки неякісних модулів, тобто необхідно розбиратися в карлючках і значках, нанесених на чіпи.

ПОВТОРНО добутку модуля. Один з популярних способів економії і те, на що треба звернути увагу, це так звані «повторно вироблені модулі». Як було сказано вище, кожен виробник наносить дату на чіп (крім TI, який завдає її на друковану плату). Ця дата має вигляд «ГГНН», де ГГ – рік, а НН – номер тижня, в яку вироблено виріб. Наприклад, напис «9622» позначає, що чіп проведений в 22-й тиждень 1996 року.

Майте на увазі, що всі чіпи однаковою конфігурації на одному модулі повинні мати одну і ту ж (або близькі) дату і виробник всіх чіпів повинен бути один (іноді це правило порушується, але не часто). Чіпи даних і чіпи парності іноді можуть мати різні дати виробництва, так як можлива їх різна конфігурація. Але тим не менше дати не повинні відрізнятися дуже сильно.

Якщо ці дати відрізнятися, то є великий шанс нарватися на «повторно вироблений модуль». В цьому немає нічого поганого, крім того, що це може вплинути на надійність через повторного нагріву чіпів при перепаювання (пам’ятаєте, температура може нанести шкоду надійності і швидкості чіпа). Крім того, ці чіпи, швидше за все, вже використовувалися, і ви б не захотіли їх купувати, якщо б не ціна.

Іншим негативним моментом може бути використання в 16-мегабайтних модулях 4Mb чіпів. Це може привести до перегріву модуля при використанні, що може викликати зниження надійності або вихід з ладу чіпів.

Перемаркірований чіпи. Ще один спосіб – перемаркування чіпів. Іноді, щоб привести у відповідність імена і дати на чіпах, початкові маркування стираються і наносяться нові. Це є шахрайством. Але дізнатися напевно, чи були стерті оригінальні маркування, не можна.

Хоча іноді можна визначити перемарковані чіпи, якщо мати на увазі наступне. Як написано в розділі про виробництво, новий чіп повинен мати гладку блискучу поверхню, а багато виробників завдають також рельєфну крапку на цю поверхню (ця точка маленька, тому шукайте краще). Так як при перемаркування поверхню чіпа спиливается, то на вигляд вона буде матовою і негладкою. Краї точки будуть уже не такими чіткими, і відображають властивості поверхні чіпа також будуть втрачені. І нарешті, якщо маркування легко стирається нігтем або ножем, то цей чіп перемаркірувати напевно.

Як говорилося раніше, деякі чіпи перемарковувати на фабриці. Це відбувається через те, що виробник чіпа не завдав своє маркування. І це не є шахрайством, і не є перемаркировкой. Враховуючи вищесказане, відрізнити перемаркірований кустарно чіп, нескладно.

Використана ПАМ’ЯТЬ. Ще один спосіб – продаж вже використовувалася раніше пам’яті. Часто люди продають свою стару пам’ять. Продавець, який купив у них цю пам’ять, продає її знову і дійсно отримує гарний прибуток. Цього можна уникнути перевіркою дати на чіпах, як сказано вище. Будь модуль річної давності швидше за все вже використовувався. Елементи пам’яті продаються непогано, тому нова пам’ять не може так довго лежати на полиці. Інший метод визначення використаної пам’яті – подивитися на контакти модуля. Вони не повинні бути подряпані. Хоча, якщо дата виробництва чіпів не дуже давня, то цей модуль міг просто вставлятися в материнську плату для тестування.

ПІДРОБКА контролю парності. Якщо потрібно пам’ять з контролем парності, то необхідно мати на увазі, що існує бітовий (справжній) і логічний (ніякої) контроль парності. Якщо в першому випадку контроль парності дійсно відбувається за описаним раніше алгоритму, то в другому випадку відбувається наступне: при записи біт парності нікуди не записується, а при читанні цей біт просто генерується по видаваних даними. Це гарантує, що сигнал контролю парності завжди подається на контроллер пам’яті. Таким чином, ніякого контролю в дійсності не відбувається. Створення таких модулів мало сенс, коли застосовувалися 30-контактні SIMM і мікросхеми пам’яті були досить дороги (вартість додаткового чіпа становить приблизно 12% від вартості модуля, в разі застосування 8 чіпів даних). Якщо контроль парності не потрібен, а система не підтримує модулі без контролю парності, то застосування логічного контролю – цілком прийнятне рішення. На жаль, ця практика була продовжена і в модулях з 72-ма контактами. Тому пам’яті з підробленими контролем вже продано чимало.

Сенс таких махінацій полягає у витяганні додаткового прибутку продавцем. Як же відрізнити реальний бітовий контроль парності від логічної підробки? Існує дуже простий спосіб. Всі модулі, які реалізують реальний контроль парності, мають чіп контролю, промаркірований, в тому числі, буквами «BP». Це розшифровується як «bit parity». Так що якщо цей чіп не перемарковувати, то його завжди можна знайти на модулі. До того ж маючи на увазі, що модуль з цим контролем парності повинен бути дорожче на 8-12% через додаткового чіпа, якщо продавець пропонує пам’ять з парністю, найдорожче на пару доларів, то можна з упевненістю сказати, що контроль парності на такому модулі логічний.

ВИКОРИСТАННЯ дешеві технології. Майже всі дрібні виробники намагаються також отримати прибуток шляхом максимальної економії, навіть не впаівая іноді деякі елементи на модуль. Природно, це може викликати чималі проблеми. Тут можна прочитати про одну, найбільш відомою з них.
***

ШВИДКІСТЬ ПАМ’ЯТІ. У керівництві до будь-якої материнської плати сказано, чіпи з яким часом доступу рекомендується використовувати. Зазвичай пропонується застосовувати чіпи зі швидкістю доступу 70ns або швидше. Це означає, що модулі з чіпами зі швидкістю доступу 60ns працюватимуть нормально, а застосування модулів з 80ns чіпами може призводити до помилок і зависань. Швидкість доступу в модулів в одному банку повинна бути однакова, в той час як застосування модулів з різними швидкісними характеристиками в різних банках допускається. Але при цьому система буде працювати зі швидкістю самого повільного модуля.

EDO і FPM. Майже всі сучасні материнські плати, включаючи і деякі плати для 486 процесора, дозволяють використання EDO RAM. Пам’ять типу EDO рекламувалася як значно більш швидка в порівнянні з FPM, однак реально ця перевага не так очевидно через застосування на материнській платі швидкодіючого кеша другого рівня. Без кеша, продуктивність систем з пам’яттю типу EDO швидше на 20%, ніж систем з пам’яттю FPM, однак якщо розмір L2 кеша хоча б 256 кілобайт, це перевага не перевищує 1-2%.

SDRAM. SDRAM безумовно дає виграш в продуктивності в порівнянні з Едо з часом доступу 60ns, однак зовсім не шестикратний, як можна подумати, дивлячись на маркування. Зокрема, при частоті системної шини 66 МГц на чіпсеті 430TX (VX не оптимально використовує SDRAM) пам’ять EDO 60ns дозволяє організувати послідовний доступ за схемою 5-2-2-2, а SDRAM з маркуванням 10ns – за схемою 5-1-1 – 1, що дає виграш порядку 30%. (Насправді виграш помітно менше, оскільки доступ до пам’яті далеко не завжди послідовний, і набагато більше значення має кеш) Однак при збільшенні частоти системної шини (той же Інтел офіційно ще не оголосив процесорів, що працюють на більшій зовнішній частоті, але очевидно, що це не за горами) аж до 100MHz SDRAM 10ns буде як і раніше в змозі підтримувати схему 5-1-1-1, а EDO 60ns буде або непрацездатною взагалі, або буде працювати за значно гіршій схемою.

ОЛОВА ПРОТИ ЗОЛОТА. Деякі джерела повідомляють, що матеріал з якого виготовлені контакти модуля пам’яті та відповідного роз’єму, повинні збігатися. Тобто, купуючи нові модулі пам’яті, переконайтеся, що їх контактні площадки зроблені з того ж матеріалу, що і контакти в роз’ємі вашої материнської плати. Це порівняння можна виконати чисто візуально, так як золоті контакти мають жовтий колір, а олов’яні – білий. Очевидно, що ця рекомендація базується на тому, що в деяких (наприклад, вологих) середовищах можливі реакції окислення в зоні зіткнення різних металів. Це може призводити до нестійкої роботи системи пам’яті і навіть відмов.

Двобанкових ПАМ’ЯТЬ. Деякі материнські плати можуть використовувати двобанкових модулі пам’яті розміром 8 і 32 мегабайти. Тому важливо перед покупкою таких модулів переконатися, що ваша материнська плата підтримує ці модулі. Наприклад, багато плати на базі процесора 486 при використанні всіх банків 30-контактних модулів SIMM не можуть працювати з двобанкових 72-контактними модулями SIMM.

ДВОХ-І ЧЕТИРЕХЧІПОВИЕ МОДУЛІ. Хоча застосування таких модулів і не викликає проблем, деякі материнські плати можуть не підтримувати четирехчіповие модулі ємністю 8 Мегабайт, що складаються з 16Mb-чіпів через нестандартної конфігурації. Як говорилося раніше, можливе створення однобанкових 8-мегабайтних модулів з 16Mb чіпами шляхом емуляції двох банків за допомогою TTL-схеми. Але не всі материнські плати підтримують таку конфігурацію, не розпізнаючи ці модулі або відмовляючись грузиться. З іншого боку ні про які проблеми з двочіпових модулями мені чути не доводилося.

ЧАСТОТА РЕГЕНЕРАЦІЇ. Краще застосовувати модулі пам’яті з частотою регенерації 2К, ніж з частотою 4К, так як вони споживають меншу потужність. Модулі з частотою регенерації 2К працюють стійкіше через менший нагріву і більш частого поновлення даних.

ЗМІШУВАННЯ РІЗНИХ ТИПІВ ПАМ’ЯТІ. Існує безліч рекомендацій з цієї проблеми. Однак загальне правило таке – в один банк встановлювати пам’ять одного типу, і не встановлювати пам’ять, не підтримувану материнською платою. Хоча і можливі деякі винятки, проходження цьому правилу дозволить уникнути будь-яких проблем.

Якщо материнська плата, наприклад, підтримує EDO, і якщо в одному банку встановити FPM RAM, а в іншому – EDO, найімовірніше все буде працювати правильно, хоча можливо, що EDO в цьому випадку буде працювати як FPM. Деякі плати вимагають, щоб у цьому випадку пам’ять типу EDO встановлювалася в перший банк. Якщо материнська плата не може правильно визначити тип встановленої пам’яті, то система буде працювати некоректно або зовсім не буде працювати.

Інший аспект цього питання пов’язаний із змішуванням модулів пам’яті з різним часом доступу. Якщо використовувати модулі однакового швидкодії всередині одне банку, то проблем скоріше не виникне. При застосуванні більш повільної пам’яті, ніж вимагає материнська плата (а ці вимоги грунтуються на частоті системної шини), виникає необхідність у додаванні додаткових циклів очікування при роботі процесора з пам’яттю. Ця операція виконується шляхом зміни параметрів Setup BIOS. В такому випадку центральний процесор буде чекати готовності даних трохи довше. Якщо пам’ять працює настільки повільно, що навіть не допомагає додавання додаткових циклів очікування, то можливі численні помилки додатків і зависання.

Багато джерел стверджують, що всі модулі пам’яті в системі працюють зі швидкістю найповільнішого модуля. Однак я не бачу аргументів, здатних підтвердити або спростувати цю позицію. Мені це здається малоймовірним, так як швидкодія чіпа – внутрішня характеристика, що визначається часом, проходять з моменту подачі сигналу RAS до появи даних на виході. Шина ж нічого не підозрює про те, наскільки швидко вони там з’являються. Як уже говорилося, чип промаркірований, наприклад, як 60ns може працювати і швидше. Головне, це те, щоб до наступної передачі даних пам’ять була доступна. Це означає, що всі модулі, незалежно від їх швидкодії, будуть працювати з однією загальною продуктивністю, яка визначається тим, наскільки швидко будуть необхідні дані процесору або кешу. Якщо встановлюються додаткові цикли очікування для застосування в системі більш повільної пам’яті, то всі доступи до пам’яті починають виконуватися повільніше, оскільки шина простоює додатковий час. Це однак не означає, що всередині чіпи починають працювати повільніше.

І ще один важливий момент – це застосування модулів DIMM спільно з модулями типу SIMM. Встановлювати їх разом не рекомендується у зв’язку з тим, що модулі DIMM живляться від 3.3 вольт, а SIMM – від 5. При цьому більшість материнських плат мають спільне харчування для слотів SIMM і DIMM. У зв’язку з цим, при установці модулів в обидва типи роз’ємів, на DIMM буде подаватися підвищена напруга 5 вольт. Ця обставина може призвести до виходу з ладу чіпів на модулі. І хоча існують факти, що модулі спільно працюють нормально, використання їх в позаштатному режимі якщо відразу не викликає їх вихід з ладу, то призводить до скорочення терміну служби.

Висновок

Важливо розуміти, що з пам’яттю також як і скрізь – за що ви платите, то і отримуєте. Якщо якась пам’ять пропонується за більш дешевою ціною, є хороші шанси, що і якість у неї більш низька. Навіть якщо на дешеву пам’ять дається гарантія, нерідко вона не буде корисною через те, що проблеми виявляються після закінчення її терміну.

Навіть виробництво модулів пам’яті третіми виробниками з добре зарекомендували себе чіпів може призводити до значного погіршення їх якості.

Так що краще не економити – і набувати добру пам’ять в хороших фірмах, які до того ж можуть виробляти її тестування.

Купити пам’ять в Ужгороді. Замовити

Комп’ютер – це машина, яка виконує логічні і математичні операції над даними і видає результати у формі, зрозумілій людині або машині. Перші комп’ютери використовувалися, в основному, для математичних розрахунків і виконували дії додавання, множення, ділення та ін Сучасні комп’ютери застосовуються у вирішенні більш різноманітних завдань. У тому числі для обробки тексту, графіки та переробки величезних масивів інформації.

Пристрої, які виконують найпростіші обчислення, зазвичай називають калькуляторами. Вони працюють за жорсткими алгоритмами, обробляють натискання кнопок. Хоча універсальні комп’ютери, часто, управляються вводяться з клавіатури командами, їх основні функції регулюються програмним забезпеченням, або програмами. Робота і калькуляторів, і універсальних комп’ютерів зводиться, в основному, до маніпулювання символами спеціального виду.
Які бувають комп’ютери

Комп’ютери поділяються на два основних типи: аналогові і цифрові, які розрізняються принципами побудови, способами внутрішнього подання інформації, реакцією на що надходять команди.

Аналоговий комп’ютер при роботі імітує те, що обчислює. Він безперервно варіює свої характеристики. Його реакція є аналогом втіленого в задачі процесу. Універсальний аналоговий комп’ютер має резистори, конденсатори, котушки індуктивності, з’єднання між якими відображають умови задачі.

Існують найрізноманітніші види аналогових комп’ютерів. Вони «програмуються» шляхом завдання фізичних характеристик своїх компонентів. В деяких аналогових комп’ютерах це робиться шляхом включення та виключення окремих компонентів з з’єднують їх ланцюгів і зміни параметрів змінних опорів, індуктивностей і ємностей в ланцюгах.

Крім таких технічних засобів, як автоматичні трансмісії автомобілів і музичні синтезатори, аналогові комп’ютери застосовуються і для виконання специфічних обчислювальних задач. Існують і універсальні аналогові комп’ютери, які, однак, поширені набагато менше цифрових.

Цифрові комп’ютери змінюють двійкові числа, або біти, які представляють умови задачі, що підлягає вирішенню. У цифровому комп’ютері числа можуть бути використані і для подання іншої інформації, такої, як букви, операції «плюс», «мінус» та ін На противагу аналоговим цифрові комп’ютери працюють кінцевими кроками.

Крім того, існують так звані гібридні комп’ютери, які, як випливає з назви, поєднують в собі характеристики як аналогових, так і цифрових комп’ютерів. Далі ми будемо говорити про найпоширенішому типі комп’ютерів, яким є цифрові комп’ютери.

Цифрові комп’ютери використовують відносно невелику кількість базових функцій, необхідний для виконання завдань. Самими важливими характеристиками цих комп’ютерів є швидкодія, відтворюваність результатів, універсальність. Завдяки цим властивостям цифрові комп’ютери знаходять дуже широке застосування в широкому діапазоні від годин до космічних апаратів.

Базова схема для таких комп’ютерів була запропонована ще Дж. фон Нейманом в кінці 40-х років. Комп’ютер є логічним з’єднанням блоків, що мають специфічне призначення. Укрупнені блоки часто називаються підсистемами, які складаються з більш дрібних блоків, службовців конкретної мети. Ті, найчастіше, складаються з ще менших блоків і компонентів.

Цифровий комп’ютер складається з п’яти основних підсистем: арифметико-логічний пристрій (процесор), пристрій управління, підсистеми пам’яті, внутрішніх зв’язків і введення-виведення.

З моменту свого створення комп’ютер став загальнодоступним приладом, – інструментом, застосовуваним практично в будь-якій професії. Використання комп’ютерів вже давно не вимагає від працівників бути спеціалістами-комп’ютерниками. Тому особливого значення набувають спеціалізовані центри з обслуговування комп’ютерної техніки. Наприклад, такі як сервіс-центр “Обслуговування комп’ютерів в Ужгороді“, фахівці якого мають великий досвід усунення неполадок комп’ютерів.

Сьогодні велике розмаїтість пропозицій, думок і т.д. часто заплутують новачка в цій справі – що йому вибирати, “brand” (комп’ютер з ім’ям – начебто Мерседеса) або зібраний. Тим більше завдання стає сутужніше, якщо серед знайомих не виявляється “присвячених і просвященных” знавців комп’ютерного заліза, які могли б незаинтерисовано порадити й уберегти від помилок, які звичайно проходять всі початківці, самостійні користувачі. Якщо такий знайомий є – сміло звертайтеся до нього, попередньо краще знати, що таке конфігурація, що таке зборка, що таке brand… На рахунок brandа – який Мерседес краще й надійніше? Зібраний у Німеччині або в Туреччині? Так і комп’ютерам, зібраним де те на заводі в Америці, яким-небудь вузько профільним інженером (або, швидше за все, декількома інженерами – вони ж вузько профільні!) вірять більше, ніж компам, зібраним нашим, рідним широкопрофильным молодим фахівцем. Але отут ще важливо, із чого збирається комп – brand з “брандовых” складових, які так само зроблені на “Заході”, а наша зборка – із чого попадеться – це як вирішить наш спец або як Ви замовите (див. нижче конфігурацію) У кожному разі комп повинен працювати і виконувати необхідні завдання – незалежно від того де й ким він зібраний. При якісній зборці й установці програмного забезпечення ці завдання виконуються швидше й менше зависань компа -але не обов’язково якісна зборка є “брандовой” зборкою…
Конфігурація – це те, із чого складається будь-який комп, тобто з яких запчастин, як для автомобіля, але насправді це не запчастини, а комплектуючі (напевно, відмінність у тім, що запчастиною можна назвати будь-яку річ, без якої, навіть, машина поїде, а комплектуючі – це вже складові компа, без яких або він взагалі не буде працювати, або чогось важливого не буде (звуку або пристрою для читання компакт диска…) Типове питання покупцеві в магазині або на комп’ютерній фірмі – яку конфігурацію Ви хочете? Типову відповідь – не знаю, мені порадили пам’яті побільше, так вінчестер був щоб не менше… Хоча буває й простіше відповідь – а що можна купити на таку те суму? Це, якщо Ви довіряєте продавцеві, на що продавець повинен запитати – які завдання Ви збираєтеся виконувати на компе? Або в продавця уже є купа заготовлених прайсов на ігровий, офісний або ін. комп і він Вам показує й намагається переконати в достоїнствах і недоліках тієї або інший конфігурації.
От типова конфігурація компа:

1. Процесор (камінь) – та річ, що обчислює, розрізняються по швидкості, по фірмі виготовлення (Интел, АМД) Для сучасних іграшок – краще пентиум 3 із частотою 500 і вище, для офісу піде й простий пентиум – але це сьогодні рідкість, тому хоча б целерон (Интел) пентиум 2-400, для інтернету останній варіант теж підходить…
2. Пам’ять – мозки, які типу думають, чим мозків більше, тим краще – сьогодні вони дешеві як ніколи (ціни ще йдуть униз), беріть краще 128 і більше, але вистачить й 64, головне щоб пам’ять гарна була (часто буває зі склерозом – невідомих виробників…але бувають і виключення) Беріть пам’ять відомих виробників – хундай, самсунг, сименс і т.д. – хоч і дорожче заплатите, потім менше проблем може виникнути – дуже часто “ліва” пам’ять відмовляє…
3. Вінчестер – це постійна пам’ять, куди всі Ваші роботи, іграшки й т.д будуть записуватися (типу касети в магнітофоні), так само чим більше, тим краще – ціни на жорсткі диски (вони ж гвинти або вінчестери) падають, залежність цін від обсягу гвинта не пропорційна – 20 Гб гвинт буде коштувати всього на 10-15% більше чим 10Гб. Виробника гвинтів кожний вибирає по смаку – головне гарантія – гвинти, як й інші носії інформації, можуть “сипатися”(рідко, але буває – до 1-2% у плині 2 років роботи), тому обов’язково запитаєте в продавця, як він виконує гарантію (звичайна гарантія на IDE гвинти -2 роки, при можливій поломці в цей строк, якщо на ньому не буде механічних ушкоджень, Вам повинні його замінити або відремонтувати)
4. Материнська плата (материнка, мамка)- з її треба було починати розмову про конфігурації, на мамку все чіпляється (або в неї все встромляється – кому як зручніше), від мамки залежить який процесор у неї можна застромити, яку пам’ять поставити й скільки ще й чого в неї можна поставити (відео карту, звукову карту, модем, мережну й т.д.) Типові питання – виробник (brand звичайно краще, але не пропорційно “швидкості” дорожче – наприклад, як те перевіряв ASUS за 120$ й NO NAME за 70$ на чипі BX, тобто як би однакові у всіх відносинах, крім “назви”, на в кадрів у секунду в крутий 3D іграшці – на ASUS-і на 5% було більше, ніж на іншій…) ATX або AT мамка – це керування харчуванням компа – це на Ваш розсуд, АТ мамка з відповідним корпусом дешевше, та і як по мені, так зайвий раз на кнопку харчування нажати набагато простіше, ніж дивитися як це робить система…
5. Відеокарта – важлива штучка в компе, завдяки їй ми бачимо те що бачимо (ну і без мамки, пам’яті, процесора ми б теж на екрані монітора нічого б не побачили). У відеокарти є назва, виробник, пам’ять і можливі навороты (тв вихід, тв вхід або ще щось). Принцип вибору звичайний – більше грошей, краще відеокарта. Але не завжди працює принцип більше пам’яті – краще відео… Voodoo 3 2000(3000-5500) 16 Mb – непоганий вибір для ігрового компа. Для офісу піде й будь-яка S3 4Mb. У деяких материнках відеокарта убудован (інтегрована) – не кращий вибір, але дешевий.
6. Корпус – цю річ новачки називають процесором, насправді корпус й є корпус або системний блок – це куди всі перераховані вище комплектуючі кріпляться. Звичайно в корпус убудований блок харчування. Розрізняють АТХ й АТ корпуса, (точніше блоки харчування). Не важко догадатися, що кольори, вид, форма корпуса на роботу компа не впливають (хоча повно народу, особливо в Туреччині, яких у цьому не переконаєш)
7. Монітор – отут як з телевізором, чим дорожче й більше по діагоналі, тим краще. Але на відміну від гвинтів, вартість монітора за кожен дюйм діагоналі не пропорційно росте – 15 дюймові коштують від 130$ (дорожче – краще й менш шкідливіше для очей), 21 дюймові – від 550$ і вище.
8. CD-ROM – пристрій для читання компакт дисків, більше швидкісний типу краще, але з досвідом погоня за швидкістю проходить – краще більше фірмовий (я краще TEAC- 32x або 40x не бачив). У високошвидкісному сидюке незбалансований компакт сильно шумить (вібрує) і погано при цьому читається – машина через це може й зависнути, тому що TEACи важкі самі по собі (а саме механізм обертання в них тяжчай, чим в інших СD-ROMов) шуму майже не чутно…і читання краще.
9. Модем – може бути внутрішній, може зовнішній – різниці я не зауважував, хоча говорять їсти (у ціні так точно – зовнішній на “корпус, блок харчування й кабель” дорожче). Для наших ліній принцип той же, дорожче – краще, дешевий взагалі може не заробити (лінію не тримати) – але де як – краще спробувати й з тим і з іншим, якщо є можливість.
10. Звукова карта, стовпчики, клавіатура, миша, дисковід для дискет 3,5″ – це на Ваш вибір, якщо Ви не музикант і не тонкий цінитель музики, убудована звуковуха в мамку або будь-яка дешева за 10$ піде, стовпчика за 5 баксов, клавіатура й миша за 6-8$, дисковід (він же флоп) – 12$

Можливі оголошення про конфігурації й розшифровка:

Celeron-600/P3-BF/10.2Gb/64Mb/16Mb/48x/15″ Samsung – Комп’ютер, із процесором Селерон, частотою 600 мегагерц, материнською платою P3-BF (Asus), 10-ти гигобайтным гвинтом, 64 мегабайта (метра) оперативної пам’яті, 16 мегабайт пам’яті у відеокарті (або відеопам’яті), 48 швидкісний CD-ROM, 15 дюймовий монітор Samsung
З/Б P-III-733/i815/20.4Gb/128Mb/16Mb(TV-Out)/CD-RW TEAC/SB – Системний блок, процесор Пентиум 3 із частотою 733, материнка i815, 20Gb гвинт, 16Mb відеопам’яті, на відеокарті є відео вихід(на телевізор, відеомагнітофон…), CD-RW – пристрій для читання-запису (перезапису) компакт дисків, звукова карта.

От і все про типовий конфігурації сучасного персонального комп’ютера. Є ще різна периферія – принтери, сканери, камери – отут якщо є необхідність, завжди можна прикупити, і чим пізніше ця необхідність виникне – тим дешевше купите, тому що ціни стабільно йдуть униз. Не радив би купувати принтер (сканер або камеру), якщо Ви плануєте користуватися ним два^-двох-два-раз-два на місяць – краще й дешевше записати на дискету(3,5″) свої документи (тільки “з-під” розповсюджених програм й додатків) і роздрукувати в якій-небудь конторі – таких зараз на кожному куті…
Ще важливо при покупці компа – гарантія. Гарантію дають всі, але кожний по різному її дотримує – в одних можуть всі поломки звалити на Вас, і якщо Ви недосвідчений користувач, будуть праві (не вміло користувалися, віруси, упустили, стукнули, підключали при включеному й т.д.) і звичайно відремонтувати, але за певну суму, інші люблять тягти гуму – місяць міняти несправну деталь – ціни йдуть униз, і чим більше розтягнеш, тим дешевше купиш… Перше пройде з досвідом, друге – домовляйтеся заздалегідь, як буде виконаються гарантія…

Купити ноутбук в Ужгороді, Купити комп’ютер в Ужгороді

Якщо ви збираєтеся купити новий або удосконалити свій старий комп’ютер, то в цій статті ви знайдете декілька корисних порад про те, як вибрати найкращу комплектацію комп’ютера для виконання потрібних вам завдань.

Комп’ютер – це досить складна взаємозв’язана система, ефективність якої залежить від потужності її компонентів і правильного їх поєднання. Отже, навіть якщо у вашому комп’ютері суперпотужний процесор, але він недостатньо добре охолоджується, користі від нього буде мало, оскільки він не зможе працювати в повну силу. Тобто, комп’ютерна система має бути збалансована, аби всі її компоненти мали можливість максимально реалізувати всі свої можливості.

У багатьох магазинах вам запропонують ультрамодерний наворочений суперкомп’ютер, який, при тестуванні, може показати себе навіть гірше, ніж комп’ютер з куди меншими об’ємами пам’яті і кількістю мегагерц, зате останній обійдеться вам набагато дешевше!

Перед покупкою або апгрейдом (удосконаленням) комп’ютера, вам потрібно чітко визначитися в яких цілях ви використовуватимете комп’ютер: для роботи з текстом, графікою і відео або для ігор.

Купити вже зібраний комп’ютер, або купити окремо всі необхідні компоненти і збирати самому – ваша особиста справа. Якщо ви дійсно володієте всіма необхідними знаннями, аби зібрати все самостійно – то це, безумовно, найкращий варіант! По-перше, це дешевше, а по-друге, ви отримаєте все, що входить в комплект кожного компонента, всі інструкції з експлуатації, диски з драйверами і так далі. В разі, якщо ви купуєте вже зібраний комп’ютер, продавець може залишити все це у себе, аби при поломці вам довелося нести комп’ютер в сервіс магазина. До речі, на вже зібрані моделі йде непогана націнка, набагато більша, ніж оплата праці складальника!

Якщо зібрати самостійно ви комп’ютер не можете, а переплачувати не хочеться – купуйте по частинах, а потім замовте збірку в іншому комп’ютерному сервісі. Таким чином ви отримаєте гарантію на кожен з компонентів і на весь комп’ютер в цілому!

Розгін

Розгін – це ще один із способів економії грошей при покупці комп’ютера. Грубо кажучи, можна купити компонент класом нижче, а потім, з допомогою їх налаштування наблизити його по продуктивності до компонента класом вище, який, звичайно, і дорожче!

Яким чином відбувається розгін – тема не цієї статті, але найчастіше розганяють процесор комп’ютера і відеокарти, і будьте готові до того, що після розгону процесор почне сильніше грітися, а значить, йому буде потрібно краще охолодження.

Платформа

Це один з найскладніших моментів при виборі комп’ютера, прихильники AMD і Intel вже багато років сперечаються про те, яка з цих платформ краща. У зв’язку з цим виникло безліч чуток.

Є думка, що процесори AMD сильніше гріються, і вона було вірною до недавнього часу, але зараз ситуація змінилася, виробник врахував недоліки своїх процесорів і зараз процесори від Intel часом гріються сильніше!

Існує міф про те, що процесори від AMD менш надійні, що вони згорають під час роботи і таке інше. Це теж було справедливо до недавнього часу, і те лише унаслідок недостатнього охолоджування. Погодьтеся, безглуздо звинувачувати виробника холодильника в тому, що він не зміг побороти обігрівач в морозильній камері?

Загалом, якщо хтось вам категорично заявляє, що процесори від AMD в чомусь гірші, то вірити на слово не слід, особливо якщо цей хтось захоплено розповідає вам про процесори Intel.
Основна відмінність цих платформ в тому, що AMD коштує дешевше, але при цьому майже не поступаються по продуктивності своїм конкурентам.

Оперативна пам’ять

Це другий параметр, по якому оцінюється продуктивність комп’ютера, проте, тут немає сенсу сперечатися, чим більше оперативної пам’яті – тим краще, зайвою вона не буде. Окрім об’єму «оперативки» потрібно враховувати і частоту, на якій вона працюватиме.

Ціни на комп’ютери тримаються незмінно ось вже декілька років, так, наприклад, хороший універсальний (для більшості завдань) комп’ютер рік тому можна було купити за $700-800, зараз хороший універсальний комп’ютер можна купити приблизно за ті ж гроші, ось тільки це вже буде зовсім інший комп’ютер, в нім будуть вже зовсім інші, потужніші і сучасніші компоненти. Зв’язано це із стрімким розвитком технологій, тому, аби комп’ютер завжди відповідав вимогам сучасних ігор, такі речі як відеокарту, об’єм пам’яті і процесор доведеться міняти кожен рік. Звичайно, доведеться час від часу міняти і материнську плату, і блок живлення, оскільки вони теж можливо не відповідатимуть вимогам нових компонентів.

З комп’ютером для офісу простіше. Якщо на нім не потрібно виконувати спеціальні завдання по роботі з графікою і відео, і потрібний він в основному для роботи з документами, то за ціною він буде не вище $500, і те це буде дуже хороший офісний комп’ютер, насправді ціна може починатися з $300!

Ігрові комп’ютери за ціною починаються з $600-700, для них важливий швидкий процесор, великий об’єм оперативної пам’яті і сучасна відеокарта. Саме ці компоненти надалі игроманам доведеться міняти найчастіше.

Якщо комп’ютер вам необхідний для виконання специфічних завдань, наприклад, для роботи з графікою або звуком, то зверніться до спеціалізованих статей по вибору саме цих компонентів.

Якщо грошей мало

Краса стаціонарного комп’ютера в тому, що там досить просто замінити один компонент іншим, або додати більше оперативної пам’яті, або підключити ще один жорсткий диск. Тому, для того, щоб заощадити на покупці можна узяти відразу лише необхідний мінімум, аби комп’ютер працював, але з невеликим запасом, щоб надалі розширити продуктивність. Наприклад, можна купити хороший процесор і материнську плату з можливістю установки потужнішого процесора, з декількома вільними слотами для плат оперативній пам’яті, що дозволить заощадити на оперативці зараз, докупивши її пізніше. Звукова карта найчастіше буває інтегрована, багатьом її сповна вистачає, але надалі можна купити її окремо, продуктивнішу. Відеокарта теж може бути інтегрована, але якщо ви збираєтеся грати в сучасні ігри, то відеокарту краще відразу брати хорошу, інакше до часу наступного апгрейда процесора або оперативної пам’яті, вона може вже застаріти!

Купити ноутбук в Ужгороді, Купити комп’ютер в Ужгороді

“Найбільші корпорації лобіюють зміна українського законодавства. З Україною можуть зняти преференції на безмитне ввезення деяких груп товарів. Ініціатором санкцій виступив Міжнародний альянс інтелектуальної власності, який звернувся до Торговій палаті США. У 2006 році аналогічні заходи обійшлися Україна в $ 75 млн. У цьому році сума може зрости ще на $ 39 млн. Рішення Торгової палати США буде залежати від того, чи потрапить України в список особливої ​​уваги. в минулому році Україну вже потрапила в такий список, але тоді санкцій прийнято не було. на цей раз все набагато серйозніше. Рівень піратства в Україні найвищий в Європі. на думку IIPA, основною перешкодою для ефективної боротьби проти інтернет-піратства є Закон «Про телекомунікації», де сказано, що провайдери не несуть відповідальності за зміст інформації, переданої через їх мережі. “

З появою перших ноутбуків це питання стало нагальним в середовищі користувачів комп’ютерної техніки. І хоча минуло вже кілька років, але воно також актуальне. І тому кілька причин і однозначної відповіді немає. Тому поділюся своїми думками на користь вибору того чи іншого типу комп’ютера залежно від обставин і вимог користувача.

Чим настільний комп’ютер (десктоп) кращий ноутбука?

→ на ньому зручно працювати. Можна сісти на зручну відстань від монітора, зручно розташувати клавіатуру та інші важливі нюанси, коли працюєте більше 1 години на день.

→ картинка монітора майже завжди краще дисплея ноутбука. Монітор для того й зроблений, щоб показувати, тому його характеристики будуть кращими, ніж обов’язковий додаток до ноутбука. У ноутбуці намагаються знизити негатив дисплея, а в моніторах намагаються покращити його переваги. Відчуваєте різницю в підході?

→ в більшості випадків, домашній комп’ютер (десктоп) дешевше ноутбука з аналогічними параметрами (ядро, материнська плата, оперативна пам’ять, відеокарта і т.д.) Мініатюрність накладає додаткові труднощі для розробників деталей ноутбуків, а отже підвищує його собівартість. Це важливий пункт для тих, хто збирається працювати вдома і нікуди з комп’ютером виходити не потрібно. Навіщо переплачувати?

→ якщо ви пролили чашку чаю на клавіатуру домашнього комп’ютера, то доведеться розтратитися на 10-15 доларів, щоб купити нову. І замінити зможете самі. А якщо розлили чашку чаю на клавіатуру ноутбука, то … це може привести до того, що доведеться купувати новий ноутбук (з умовою, що у вас він був не польовий, захищений від пилу і воли спеціальною плівкою. Але хто такі купує додому?).

→ ноутбук морально старіє в 2-4 рази швидше десктопа. Тобто актуальність десктопа залишатиметься ще 3-5 років з можливістю робити апгрейди окремих деталей. А ось ноутбук через пару років можливо навіть полагодити не вийде – деталі перестануть випускати.

→ якщо купуєте комп’ютер для розваг, ігор, то ноутбук просто буде слабкий як з точки зору управління, так і просто картинка буде не настільки хороша. Тут десктоп поза конкуренцією.

Чим ноутбук краще настільного комп’ютера (десктопа).

→ його можна брати з собою. І у двір, і через океан. І це неважко – на те він і портативний.

→ відключили світло? Не біда, у ноутбука своя батарейка, яка може підтримати роботу до 2-х годин, а деякі спец-моделі – і більше.

→ для ноутбука не потрібен спеціальний стіл. Його можна і на коліна поставити, і на кухонний стіл, і на килимі лягти з ним. У сенсі, якщо працювати будете.

→ великий вибір, вбудовані функції мультимедія, часто хороший вміст деталей, фабричний.

І вам вирішувати: якщо ви займаєтесь бізнесом і ведете листування, потребуєте комп’ютер «завжди і скрізь», то ноутбук для вас. Інакше … я раджу десктоп.